Головна 
 Районна влада 
 Візитівка району 
 Новини  
 Гуманітарна сфера 
 Відпочинок 
 Довідка 
 Сторінки установ і організацій 
 Сторінка депутатів 
Головна
Пошук
Контакти
Мапа сайту


Пошук по сайту


Авторизація

Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
  Забули свій пароль?
  Реєстрація


Головна

Історія Чернігівського регіону

Версія для друку Версія для друку

Історія Чернігівщини сягає своїм корінням сивої давнини. Заселення її території почалося ще за часів палеоліту - близько 100 тис. років тому. Більше двадцяти поселень епохи пізнього палеоліту (35-10 тис. років тому) виявлено дослідниками на території області. А знахідки в селі Мезин Коропського району не мають собі рівних у світовій археології.

У IX ст. завершився процес утворення давньоруської феодальної держави - Київської Русі, до складу якої увійшла й Чернігово-Сіверська земля, де Чернігів за розмірами і значенням серед інших міст поступався лише Києву. У складі Київської Русі вона одержала подальший соціально-економічний розвиток. Головне місце в економіці займало сільське господарство. Високого рівня розвитку досягло ремесло. Чернігово-Сіверська земля мала розгалужені торгові зв'язки.

Культура Чернігівського князівства відзначалася різноманітністю, багатством і високим рівнем. В основі її розвитку лежала писемність. Чернігів був одним із центрів переписування книг. Наявність письменних людей, а також багатих традицій усної народної творчості обумовили розквіт літератури Київської Русі. Це і літописи ("Повість минулих літ", Іпатіївський літопис"), і літературні пам'ятки ("Життя і ходіння Данила", "Слово о полку Ігоревім").

Історія Чернігово-Сіверщини - це історія боротьби за національну незалежність і соціальну справедливість, за утвердження високих духовних ідеалів народу. З першої половини XIII до середини XIV століття колись могутнє князівство, що сягало своїми землями від Дніпра до верхів ' я Дона, було спустошене і розграбоване татаро-монгольськими ордами. Особливо потерпіла південна і південно-східна частина краю. Скориставшись феодальним дробленням і наслідками вторгнення орд Батия, в середині ХІ V ст. литовські феодали встановили своє панування над Чернігово-Сіверщиною.

Війна Росії з Литвою, що розпочалася за Чернігово-Сіверщину, закінчилася у 1503 році перемир'ям, за яким ці землі потрапили під вплив Російської держави. У ХІV ст. Магдебурзьке право отримали перші українські міста. На Чернігівщині його мали Новгород-Сіверський, Стародуб (з 1620 р.), Чернігів (1623), Ніжин (1625), Батурин (1654), Козелець (1656), Остер (1662), Прилуки (1783). Скасування Магдебурзького права в кінці Х V ІІІ ст. загальмувало розвиток міст Чернігівського краю.

Населення Чернігівщини брало активну участь у селянсько-козацьких повстаннях 30-х років XVII ст. і національно-визвольній війні українського народу 1648-1657 рр. під проводом Б.Хмельницького. А у 1669 р. містечко Батурин стало резиденцією гетьманів Лівобережної України і її столицею. З початком Північної війни населення Чернігово-Сіверського краю разом з українським народом на чолі з гетьманом Іваном Мазепою зробило спробу звільнитися з-під влади Росії, але безуспішно. Гетьманська столиця Батурин за наказом російського царя Петра І була спалена, а резиденцію гетьманів Лівобережної України перенесено до Глухова. Тут знаходиться збудований на початку ХІХ ст. палац останнього гетьмана України графа Кирила Розумовського, який має велику історичну та культурну цінність. У ХVІІ-ХVІІІ ст. на Чернігівщині створюються архітектурні ансамблі Єлецького Успенського монастиря, Троїцько-Іллінського монастиря (обидва розташовані в Чернігові), Густинського монастиря (Прилуцький район), Пустинно-Рихлівського Миколаївського монастиря (Коропський район), Козелецького Георгіївського монастиря (с. Данівка Козелецького району), Спасо-Преображенського монастиря (м. Новгород-Сіверський). Сіверський край збагатився такими архітектурними пам'ятками як Миколаївський та Благовіщенський собори (обидва - в Ніжині), Спасо-Преображенський собор у Любечі , Миколаївська церква в Прилуках, Успенський собор у Новгороді-Сіверському.

Наприкінці ХVІІІ ст. Чернігівщина була інтегрована до складу Російської імперії. 27 березня 1802р. було утворено Чернігівську губернію. Її 15 повітів поділялися на 187 волостей, де нараховувалося 5780 населених пунктів, у тому числі 19 міст і 49 містечок. У 1897р. у губернії мешкало понад 2,3 млн. осіб. З Чернігівщиною пов'язані імена Т.Г.Шевченка, Пантелеймона Куліша, ряду інших відомих українських культурних діячів, письменників, художників, діячів театру. Чернігівці взяли активну участь у боротьбі проти наполеонівських загарбників. На території губернії було сформовано 6 кінних і 8 піших полків, а також артилерійську команду.

З Чернігівщиною пов'язані імена декабристів, непримиренних борців проти самодержавства, народовольця М.Кибальчича - того самого "невиправного мрійника", котрий перед стратою креслив на стінах тюремної камери проект першого в світі реактивного літального апарата. У 1914 році з початком першої світової війни з Чернігівщини було мобілізовано в армію понад 90 тис. чоловік.

Протягом 1917-1921 років чернігівці брали активну участь у національно-визвольній боротьбі українського народу. Але жодна спроба здобуття незалежності не завершувалася успіхом. Саме на чернігівській землі 29 січня 1918 року відбувся широковідомий в історії визвольних змагань бій під Крутами. Тепер тут встановлено дерев'яний хрест із терновим вінком - пам'ятник полеглим у боях за незалежну Україну.

Величезних втрат зазнала Чернігівщина під час Великої Вітчизняної війни, але змогла піднятися із руїн і відродитися. За виявлені мужність і героїзм 157 уродженців Чернігівщини удостоєні звання Героя Радянського Союзу, а льотчику В.Сеньку і партизанському командиру О.Федорову це звання присвоєно двічі. 140,5 тис. чернігівців нагороджено орденами і медалями.

Сьогодні область має індустріально-аграрну структуру господарства. У галузевій структурі промисловості пріоритетними є харчова, паливна, машинобудівна і металообробна, деревообробна, целюлозно-паперова, легка. Помітну роль відіграють електроенергетика, хімічна та нафтохімічна промисловість. Чернігівщина забезпечує понад 80% загальнодержавного випуску вовняних тканин та шпалер, 30% хімічних волокон і ниток, 20% видобутку нафти.

Чернігівська область єдина в Україні випускає пожежні машини, кордну тканину для виробництва шин, білкову оболонку для харчової промисловості, окремі види обладнання для галузей АПК. Підприємства й організації області поставляють продукцію більш ніж у 60 країн світу.

У галузі сільськогосподарського виробництва її знають як одного з найбільших постачальників картоплі, цукру, збіжжя, продуктів тваринництва. А ще славиться Чернігівський край медом і фруктами, врожайним поліським льоном і знаменитими ніжинськими огірками. Сільське господарство області майже повністю, за винятком олії та рибопродуктів, забезпечує продовольчі потреби населення у сільськогосподарських продуктах, по більшості з них має значні експортні можливості.

Багата Чернігівщина корисними копалинами. Загальнодержавне значення мають запаси високоякісних скляних пісків (Ріпкинський район) та нафти. Нафтогазоконденсатні родовища зосереджені в Ічнянському, Прилуцькому, Варвинському , Талалаївському районах. Велике промислове значення мають родовища крейди у Новгород-Сіверському районі та цегельної сировини по всій території області.

На Чернігівщині відкрито єдине в Україні родовище бішофіту (Новоподільське, Ічнянського району) - унікальне за своїми запасами і лікувальними якостями, у центральній частині поширені джерела мінеральних вод. На Чернігівщині зосереджений значний туристичний потенціал. Сприятливі кліматичні умови, різноманітна флора і фауна, наявність 610 природних заповідних об'єктів роблять територію області привабливою для відпочинку. В області функціонують 13 санаторіїв і будинків відпочинку, численні профілакторії, бази відпочинку, дитячі табори, пляжі, лісопарки. Але понад усе древній Чернігівський край славиться великою кількістю пам'яток історії та архітектури ХІ-ХІІ ст. і ХVІІ-ХІХ ст. Понад 200 із них мають світове значення і свідчать про видатну роль та місце Чернігівського князівства у формуванні Київської Русі як першої слов'янської держави.

Найбільш цінними пам'ятками домонгольського періоду є унікальні за своїм значенням, віднесені до найвизначніших творінь світового мистецтва, Спаський (ХІ ст.) та Борисоглібський (ХІІ ст.) собори, Антонієві печери та Іллінська церква (ХІ-ХІІ ст.), П'ятницька церква (ХІІ ст.) у Чернігові, Юр'єва божниця (Х ст.) в Острі. Велику культурну цінність мають палацові ансамблі: садиби Тарновських (ХІХ ст.) в с. Качанівка Ічнянського району, Галаганів (XVIII ст.) у с. Сокиринцях та смт Дігтярі Срібнянського району, садиба П.Румянцева-Задунайського (ХVІІІ) в с. Вишеньки Коропського району.

Землі Чернігівщини - джерело творчого натхнення для цілої плеяди видатних представників культури і наукової еліти. Тут народився відомий мореплавець Ю.Лисянський, розпочала свою театральну кар'єру Марія Заньковецька. На берегах Десни, у Сосниці, народився і провів дитячі роки видатний кінорежисер О.Довженко.

Значний внесок у розвиток вітчизняної науки і культури зробили уродженці Чернігівщини: історик і письменник О.Бодянський , скульптор І.Мартос, письменники - В.Забіла, І.Кочерга, П.Тичина, Олекса Десняк, композитори Г.Верьовка, Л.Ревуцький. Понад 300 полотен і малюнків створено на Чернігівщині Т.Шевченком. Тут бував український філософ і поет Г.Сковорода, жили і працювали письменники Л.Глібов, М.Коцюбинський, Марко Вовчок, В.Cамійленко, М.Вербицький.

З нашим краєм пов'язані різні періоди життя конструктора космічних ракет С.Корольова, академіка О.Богомольця, російського історика М.Державіна, письменника М.Гоголя, поета Є.Гребінки. Тут бували О.Пушкін, О.Грибоєдов, Л.Толстой, М.Горький, М.Глінка, П.Чайковський. Древня Сіверська земля є батьківщиною ряду видатних політичних діячів незалежної України.

Із глибини століть, із сивої давнини тягнуться у наше сьогодення незримі ниточки героїчних трудових і культурних традицій, з якими вступила у третє тисячоліття Чернігівщина, без якої не уявити незалежної держави, ім'я якій - Україна.





       
© КУЛИКІВСЬКА РАЙОННА РАДА, 2014