Офіційний сайт Куликівського району Чернігівської області

Історія Чернігівщини сягає своїм корінням сивої давнини. Заселення її території почалося ще за часів палеоліту - близько 100 тис. років тому. Більше двадцяти поселень епохи пізнього палеоліту (35-10 тис. років тому) виявлено дослідниками на території області. А знахідки в селі Мезин Коропського району не мають собі рівних у світовій археології.

У IX ст. завершився процес утворення давньоруської феодальної держави - Київської Русі, до складу якої увійшла й Чернігово-Сіверська земля, де Чернігів за розмірами і значенням серед інших міст поступався лише Києву. У складі Київської Русі вона одержала подальший соціально-економічний розвиток. Головне місце в економіці займало сільське господарство. Високого рівня розвитку досягло ремесло. Чернігово-Сіверська земля мала розгалужені торгові зв'язки.

Культура Чернігівського князівства відзначалася різноманітністю, багатством і високим рівнем. В основі її розвитку лежала писемність. Чернігів був одним із центрів переписування книг. Наявність письменних людей, а також багатих традицій усної народної творчості обумовили розквіт літератури Київської Русі. Це і літописи ("Повість минулих літ", Іпатіївський літопис"), і літературні пам'ятки ("Життя і ходіння Данила", "Слово о полку Ігоревім").

Історія Чернігово-Сіверщини - це історія боротьби за національну незалежність і соціальну справедливість, за утвердження високих духовних ідеалів народу. З першої половини XIII до середини XIV століття колись могутнє князівство, що сягало своїми землями від Дніпра до верхів ' я Дона, було спустошене і розграбоване татаро-монгольськими ордами. Особливо потерпіла південна і південно-східна частина краю. Скориставшись феодальним дробленням і наслідками вторгнення орд Батия, в середині ХІ V ст. литовські феодали встановили своє панування над Чернігово-Сіверщиною.

Війна Росії з Литвою, що розпочалася за Чернігово-Сіверщину, закінчилася у 1503 році перемир'ям, за яким ці землі потрапили під вплив Російської держави. У ХІV ст. Магдебурзьке право отримали перші українські міста. На Чернігівщині його мали Новгород-Сіверський, Стародуб (з 1620 р.), Чернігів (1623), Ніжин (1625), Батурин (1654), Козелець (1656), Остер (1662), Прилуки (1783). Скасування Магдебурзького права в кінці Х V ІІІ ст. загальмувало розвиток міст Чернігівського краю.

Населення Чернігівщини брало активну участь у селянсько-козацьких повстаннях 30-х років XVII ст. і національно-визвольній війні українського народу 1648-1657 рр. під проводом Б.Хмельницького. А у 1669 р. містечко Батурин стало резиденцією гетьманів Лівобережної України і її столицею. З початком Північної війни населення Чернігово-Сіверського краю разом з українським народом на чолі з гетьманом Іваном Мазепою зробило спробу звільнитися з-під влади Росії, але безуспішно. Гетьманська столиця Батурин за наказом російського царя Петра І була спалена, а резиденцію гетьманів Лівобережної України перенесено до Глухова. Тут знаходиться збудований на початку ХІХ ст. палац останнього гетьмана України графа Кирила Розумовського, який має велику історичну та культурну цінність. У ХVІІ-ХVІІІ ст. на Чернігівщині створюються архітектурні ансамблі Єлецького Успенського монастиря, Троїцько-Іллінського монастиря (обидва розташовані в Чернігові), Густинського монастиря (Прилуцький район), Пустинно-Рихлівського Миколаївського монастиря (Коропський район), Козелецького Георгіївського монастиря (с. Данівка Козелецького району), Спасо-Преображенського монастиря (м. Новгород-Сіверський). Сіверський край збагатився такими архітектурними пам'ятками як Миколаївський та Благовіщенський собори (обидва - в Ніжині), Спасо-Преображенський собор у Любечі , Миколаївська церква в Прилуках, Успенський собор у Новгороді-Сіверському.

Наприкінці ХVІІІ ст. Чернігівщина була інтегрована до складу Російської імперії. 27 березня 1802р. було утворено Чернігівську губернію. Її 15 повітів поділялися на 187 волостей, де нараховувалося 5780 населених пунктів, у тому числі 19 міст і 49 містечок. У 1897р. у губернії мешкало понад 2,3 млн. осіб. З Чернігівщиною пов'язані імена Т.Г.Шевченка, Пантелеймона Куліша, ряду інших відомих українських культурних діячів, письменників, художників, діячів театру. Чернігівці взяли активну участь у боротьбі проти наполеонівських загарбників. На території губернії було сформовано 6 кінних і 8 піших полків, а також артилерійську команду.

З Чернігівщиною пов'язані імена декабристів, непримиренних борців проти самодержавства, народовольця М.Кибальчича - того самого "невиправного мрійника", котрий перед стратою креслив на стінах тюремної камери проект першого в світі реактивного літального апарата. У 1914 році з початком першої світової війни з Чернігівщини було мобілізовано в армію понад 90 тис. чоловік.

Протягом 1917-1921 років чернігівці брали активну участь у національно-визвольній боротьбі українського народу. Але жодна спроба здобуття незалежності не завершувалася успіхом. Саме на чернігівській землі 29 січня 1918 року відбувся широковідомий в історії визвольних змагань бій під Крутами. Тепер тут встановлено дерев'яний хрест із терновим вінком - пам'ятник полеглим у боях за незалежну Україну.

Величезних втрат зазнала Чернігівщина під час Великої Вітчизняної війни, але змогла піднятися із руїн і відродитися. За виявлені мужність і героїзм 157 уродженців Чернігівщини удостоєні звання Героя Радянського Союзу, а льотчику В.Сеньку і партизанському командиру О.Федорову це звання присвоєно двічі. 140,5 тис. чернігівців нагороджено орденами і медалями.

Сьогодні область має індустріально-аграрну структуру господарства. У галузевій структурі промисловості пріоритетними є харчова, паливна, машинобудівна і металообробна, деревообробна, целюлозно-паперова, легка. Помітну роль відіграють електроенергетика, хімічна та нафтохімічна промисловість. Чернігівщина забезпечує понад 80% загальнодержавного випуску вовняних тканин та шпалер, 30% хімічних волокон і ниток, 20% видобутку нафти.

Чернігівська область єдина в Україні випускає пожежні машини, кордну тканину для виробництва шин, білкову оболонку для харчової промисловості, окремі види обладнання для галузей АПК. Підприємства й організації області поставляють продукцію більш ніж у 60 країн світу.

У галузі сільськогосподарського виробництва її знають як одного з найбільших постачальників картоплі, цукру, збіжжя, продуктів тваринництва. А ще славиться Чернігівський край медом і фруктами, врожайним поліським льоном і знаменитими ніжинськими огірками. Сільське господарство області майже повністю, за винятком олії та рибопродуктів, забезпечує продовольчі потреби населення у сільськогосподарських продуктах, по більшості з них має значні експортні можливості.

Багата Чернігівщина корисними копалинами. Загальнодержавне значення мають запаси високоякісних скляних пісків (Ріпкинський район) та нафти. Нафтогазоконденсатні родовища зосереджені в Ічнянському, Прилуцькому, Варвинському , Талалаївському районах. Велике промислове значення мають родовища крейди у Новгород-Сіверському районі та цегельної сировини по всій території області.

На Чернігівщині відкрито єдине в Україні родовище бішофіту (Новоподільське, Ічнянського району) - унікальне за своїми запасами і лікувальними якостями, у центральній частині поширені джерела мінеральних вод. На Чернігівщині зосереджений значний туристичний потенціал. Сприятливі кліматичні умови, різноманітна флора і фауна, наявність 610 природних заповідних об'єктів роблять територію області привабливою для відпочинку. В області функціонують 13 санаторіїв і будинків відпочинку, численні профілакторії, бази відпочинку, дитячі табори, пляжі, лісопарки. Але понад усе древній Чернігівський край славиться великою кількістю пам'яток історії та архітектури ХІ-ХІІ ст. і ХVІІ-ХІХ ст. Понад 200 із них мають світове значення і свідчать про видатну роль та місце Чернігівського князівства у формуванні Київської Русі як першої слов'янської держави.

Найбільш цінними пам'ятками домонгольського періоду є унікальні за своїм значенням, віднесені до найвизначніших творінь світового мистецтва, Спаський (ХІ ст.) та Борисоглібський (ХІІ ст.) собори, Антонієві печери та Іллінська церква (ХІ-ХІІ ст.), П'ятницька церква (ХІІ ст.) у Чернігові, Юр'єва божниця (Х ст.) в Острі. Велику культурну цінність мають палацові ансамблі: садиби Тарновських (ХІХ ст.) в с. Качанівка Ічнянського району, Галаганів (XVIII ст.) у с. Сокиринцях та смт Дігтярі Срібнянського району, садиба П.Румянцева-Задунайського (ХVІІІ) в с. Вишеньки Коропського району.

Землі Чернігівщини - джерело творчого натхнення для цілої плеяди видатних представників культури і наукової еліти. Тут народився відомий мореплавець Ю.Лисянський, розпочала свою театральну кар'єру Марія Заньковецька. На берегах Десни, у Сосниці, народився і провів дитячі роки видатний кінорежисер О.Довженко.

Значний внесок у розвиток вітчизняної науки і культури зробили уродженці Чернігівщини: історик і письменник О.Бодянський , скульптор І.Мартос, письменники - В.Забіла, І.Кочерга, П.Тичина, Олекса Десняк, композитори Г.Верьовка, Л.Ревуцький. Понад 300 полотен і малюнків створено на Чернігівщині Т.Шевченком. Тут бував український філософ і поет Г.Сковорода, жили і працювали письменники Л.Глібов, М.Коцюбинський, Марко Вовчок, В.Cамійленко, М.Вербицький.

З нашим краєм пов'язані різні періоди життя конструктора космічних ракет С.Корольова, академіка О.Богомольця, російського історика М.Державіна, письменника М.Гоголя, поета Є.Гребінки. Тут бували О.Пушкін, О.Грибоєдов, Л.Толстой, М.Горький, М.Глінка, П.Чайковський. Древня Сіверська земля є батьківщиною ряду видатних політичних діячів незалежної України.

Із глибини століть, із сивої давнини тягнуться у наше сьогодення незримі ниточки героїчних трудових і культурних традицій, з якими вступила у третє тисячоліття Чернігівщина, без якої не уявити незалежної держави, ім'я якій - Україна.

© «Мережа АйТі-Консалтинг », 2006