Офіційний сайт Куликівського району Чернігівської області

10.03.2008 

Цю фразу я почув вiд розумної, симпатичної i дуже енергiйної, комунiкабельної жiнки. Ольга Iванiвна Цуприк - головний лiкар Орлiвської дiльничної лiкарнi, має за плечима майже чверть столiття лiкарського стажу, депутат районної ради трьох скликань від Партії регіонів. А скiльки випробувань присудила їй доля! Трагiчна смерть чоловiка - бунтаря i непересiчної особистостi, який, не скорившись не-справедливостi, перетворив себе на палаючий смолоскип. У тому жахливому полум’ї могла згорiти i її душа, зламатися, загинути. Але саме у стiйкостi, життєстверджуваностi справжня сила i героїзм жiнки. Вона - продовжувачка роду, вона - мати своїх дiтей, якi для неї найдорожчi, вона - Берегиня роду.

Пiсля смертi чоловiка Ольга Iванiвна зумiла спорядити на навчання дiтей. Роману зараз - 27 рокiв. Це вже пiсля смертi батька вiн одружився, працює фельдшером-рятiвником у Нiжинi. Має свою сiм’ю i молодша Юля, навчається у Київському медунiверситетi. Найбiльше зараз Ольга Iванiвна пишається тим, що вже бабуся i має вiд обох дiтей по онучцi.

З жiнкою-матiр’ю, жiнкою-керiвником вiдбулася наша розмова.

- Ольго Iванiвно, хто, на Вашу думку, бiльш ефективний на керiвних посадах: чоловiк чи жiнка?

- Спочатку подивимось на наш район: голова районної ради - жiнка, у повному жiночому складi адмiнiстрацiя ЦРЛ. I це лише початок перелiку. Але я вважаю, що iз чоловiком-керiвником легше домовитися, принаймнi жiнцi. Чоловiкiв просто бракує, їх менше, на жаль, життя їх коротше.

Жiнцi-керiвнику, у будь-якому випадку, важче, бо головна її турбота -родина, дiти, онуки. Це чоловiк - вранцi поснiдав, капелюх вдягнув i на роботу. Нiяких бiльше турбот. Менi трохи легше, бо дiти виросли i роз’їхалися. Iнакше, просто не уявляю, що б робила.

- Сiльському лiкаревi та ще й керiвниковi, мабуть, ще важче?

- А з якої ж ще причини молодь всiма правдами i неправдами тiкає вiд сiльської медицини? Кажуть, що зарплату пiдвищили, дехто вже i заздрить. Я зараз отримую 2 тисячi гривень на мiсяць. Чи це багато? Давайте порахуємо. Платять за те, що я головний лiкар та 40 % за вислугу рокiв, завiдую полiклiнiкою, маю категорiю i працюю на пiвставки терапевтом. Цi грошi я заробила. Якби прийшов молодий лiкар, вiн отримував би 700-800 гривень.

- Зрозумiло, що i сама робота нелегка.

- А Ви знаєте, як страшно, коли вмирає людина, а особливо дитина? I далеко не завжди медики виннi, хоч люди часто кажуть протилежне. Очей не склепиш, коли треба рятувати хворого. А як важко через наше безгрошiв’я! Маєш можливiсть виписати хворому ефективнi лiки, але чи зможе вiн за них заплатити? Лiкар постiйно, як на вiйнi. До страждань, кровi, смертi не можна звикнути. Бiль хворого, уся негативна енер-гiя неминуче переходить на того, хто його рятує. I через багато рокiв дуже важко не показати свої нерви, дратiвливiсть. Недарма у самих медпрацiвникiв так часто трапляються iнфаркти, iнсульти, i так мало серед нас пенсiонерiв. Найбiльше, якби моя воля, я платила б педiатрам. Дитина не розкаже про свою хворобу, не вкаже, де болить.

- Наскiльки Вам допомагає те, що Ви депутат районної ради?

- Медпрацiвники-депутати, керiвники пiдроздiлiв дружнi мiж собою. У спільній справi ми зовсiм не беремо до уваги, хто до якої партiї належить.

Основна проблема, що бюджет нашої галузi розiрваний на шматки. Дуже до-помагає нам головний лiкар ЦРЛ Л.Д. Дмитришина. Наприклад, вона сприяла, щоб частина коштiв, передбачених для районної лiкарнi, пiшла до Орлiвської. А загальним недолiком багатьох сiльських голiв є те, що вони не запрошують керiвникiв ФАПiв на сесiї, де приймається бюджет. Якби медпрацiвники брали у цьому участь, то реальнiше визначалися б їхні потреби. I хотiлося, щоб сiльськi голови дивилися на них саме як на керiвникiв, а не як на пiдлеглих.

Окремо скажу про роботу у районнiй радi. Тут дуже корисне наше тiсне спiл-кування. Легко звертатися один до одного, пiдтримувати, щось радити, допомагати. Нашi депутати дуже толерантнi. Це вигiдне для нас порiвняння з Верховною Радою України, де нiяк не дiйдуть до злагоди через постiйнi чвари.

- На завершення Вас запитаю: попри всi труднощi життя, Ви - оптимiст?

- Перш за все, я - миротворець. Пiд гарячу руку трапляється, що можу чогось зайвого набалакати, але потiм надаю перевагу компромiсам. Недарма кажуть, що поганий мир кращий за гарну вiйну. А своє життя, попри усi пережитi труднощi, вважаю таким, що склалося. Головне моє щастя - дiти, а ще бiльше - онуки.

Повернення до списку новин

 Дайджест Міністерства охорони здоров'я

© «Мережа АйТі-Консалтинг », 2006