Головна 
 Районна влада 
 Візитівка району 
 Новини  
 Гуманітарна сфера 
 Відпочинок 
 Довідка 
 Сторінки установ і організацій 
 Сторінка депутатів 
Головна
Пошук
Контакти
Мапа сайту

Новини Куликівки

Пошук по сайту


Авторизація

Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
  Забули свій пароль?
  Реєстрація


Головна / news

Депутат і його справи

Версія для друку Версія для друку

04.04.2013 

Головне – допомогти людям вижити у цей непростий для всіх час і, взагалі, бути корисним - саме так визначив своє основне завдання і саме на це спрямовує всі зусилля як депутат, бізнесмен і просто небайдужа людина, вельми знана на Куликівщині, Чернігівщині і не тільки – Віктор Владиславович Труш. У Куликівці і районі його знають усі, від малого до найстаршого жителя, бо він - не просто людина публічна. Скажу інакше – він всюди, його діяльність охоплює всі сфери життя району, і це не порожні слова. Окрім того, що Віктор Труш є директором успішного підприємства СФГ „Колос”, жителі нашого району довірили йому представляти інтереси Куликівщини в обласній раді, і цей кредит довіри людей – дорогого вартий. Тож разом із іншими депутатами він робить все, аби бути гідним цієї довіри: у обласній раді відстоює інтереси Куликівщини, використовує всі можливі механізми для позитивного вирішення тих чи інших питань, важливих для жителів нашої Куликівської громади і взагалі Чернігівської області.

Маючи за плечима досить багатий життєвий досвід, успішно розвиваючи свій чималий бізнес та витримуючи велике навантаження щоденними турботами, у той же час дбати про людей – на це здатен далеко не кожний. Тож, повірте: він знає, що робить, чого прагне, і це не тільки матеріальне, бо упродовж життя ніколи не забував про духовне, прості людські істини, якими керується завжди. А велич і пиха – це не його кредо. Віктор Труш – і депутат, і бізнесмен, і строгий керівник, утім, що найголовніше - він чудова людина, яка ніколи не хизується своїми успіхами, досягненнями, а просто робить те, що вміє, може і чого прагне його душа. Я в цьому впевнилась, поспілкувавшись з Віктором Владиславовичем на різні теми. Сподіваємося, шановні читачі, вам теж стануть близькими і зрозумілими всі прагнення, конкретні справи та реальні дії депутата обласної ради від Партії регіонів, директора СФГ „Колос”, відомого мецената і благодійника Віктора Труша.

- Вікторе Владиславовичу, яким чином очолюване вами підприємство впливає на вирішення у районі проблеми зайнято-сті населення? І, взагалі, хотілось би почути ваші міркування щодо цієї проблеми.

- Хочу сказати, що таке досить велике як для району підприємство, як СФГ „Колос” не може не впливати на ситуацію на ринку праці району, оскільки ми надаємо майже 400 робочих місць, і до того ж, не тільки у Куликівці, а ще й в селах, де залучаємо працівників до роботи у сільгоспвиробництві. Оскільки постійно працюємо над розширенням виробництва, тож, відповідно, створюємо і нові робочі місця. У цьому році, коли завершимо будівництво та обладнаємо приміщення нових цехів по виготовленню ковбасних виробів, теж розраховуємо прийняти на роботу чоловік 15.

Також практикуємо навчання молодих людей у вузах за потрібним для нашого виробництва фахом, платимо стипендію і чекаємо на роботу. Вже один такий фахівець – технолог приступив до роботи, другого очікуємо найближчим часом. Надалі плануємо залучати на підприємство випускників вузів, представників робітничих професій, у цьому плані у нас давня і тісна співпраця з Куликівським аграрним ліцеєм, бо підприємству постійно потрібні толкові трактористи та представники інших професій сільського виробництва. Останнім часом, залучаючи людей до роботи на підприємстві, ідемо назустріч потребам таких людей - турбуємося про житлові умови. Вже придбали 12 будинків для працівників, які потребували житла, сподіваємося, що ці люди і надалі добросовісно працюватимуть на підприємстві. Плануємо продовжувати таку практику.

- Підприємство постійно розвиває-ться, тож які нові технології, новинки у виробництві впроваджуєте і чи плануєте надалі розширення виробництва?

- Підприємство постійно у розвитку і, оскільки у нас замкнутий цикл виробництва, як-то кажуть - від лану до столу - тут в усьому є взаємозв’язок. Будуються нові потужності, вже розпочали пробні випуски сирокопчених та сиров’ялених ковбас, чого раніше у нас не було, плануємо збільшити потужності виробництва на 10-15 %, а отже у цьому ланцюгу – збільшення виробництва сировини – продукції тваринництва, і в залежності з цим - посилення кормової бази, розширення планів у галузі рослинництва. Зараз ми використовуємо не тільки свою м’ясну сировину, але й трохи закуповуємо в населення. А що стосується новинок сільського господарства, то ми постійно закуповуємо нову сільськогосподарську техніку, всі поля обробляються за технологією поверхневого обробітку грунту. Це означає, що під зернові один раз за чотири роки земля розпушується на 30 см, наступні три роки за один прохід проводиться лише поверхнева культивація і одночасно посів. Самі розумієте переваги – економія пального, часу, техніки і т.д.

- Загальновідомо, що у вас, у певному розумінні, сімейний бізнес, чи це справді так?

- У деякій мірі. Дружина Надія Вікторівна повністю опікується тваринницькою галуззю і маю сказати, досить успішно. За фахом вона педагог, утім ще з часу започаткування нашої спільної справи, вона завжди мене підтримує, і з перших же кроків у цьому бізнесі тримає на своїх тендітних жіночих плечах, скажу відверто, нелегкий тягар цієї ланки. Тож і досвіду їй вже не позичати, і вправності, а по фахових знаннях у тваринництві багатьом дипломованим спеціалістам у цій галузі може дати фору.

Донька ж Оксана займається суто торгівлею, тобто саме завдяки її зусиллям продукція нашого підприємства користується неабияким попитом у Чернігові, Ніжині, Прилуках, усіх районах області, навіть у Києві.

- Зараз багато говорять про необхідність допомоги селу, соціальній сфері. Що ви думаєте з цього приводу?

- Думати мало, треба працювати. Це звісно ж жарт, утім, якщо серйозно, то я завжди допомагав і допомагатиму селу, людям, у яких орендую землю, дітям, які мають залишатися у селі, а не шукати десь кращого життя, допомагаю тим, хто дійсно цього потребує і там, де моя допомога на даний час справді необхідна.

Під час березневого сніговію не чекав, коли покличуть на допомогу. Техніка підприємства працювала і в Авдіївці, Ковчині і частково у Горбові, бо чистили дорогу до Виблів, працювали у Куликівці, Жуківці аж до Вересочі, розчищали доїзди до сіл, по трасі. У Дівиці розчищали і головні вулиці, і набережну. Тож, коли бачимо, що потрібна допомога, і вона в наших силах – завжди допомагаємо.

Потрібна допомога при відкритті дитячих садочків чи нових груп – не відмовляю, і взагалі, що потрібно – вирішуємо: то бойлер для підігріву води, то набори постільної білизни, іграшки, подарунки до свят - хіба все відразу згадаєш. Завжди радий допомогти малечі. Намагаюся, чим можу допомагати і школам.

Звісно ж не у моїй компетенції турбуватися про наповнюваність дітьми сільських шкіл, утримання таких закладів, де учнів менше ніж персоналу, утім у пи таннях, які можу вирішити чи хоча б посприяти вирішенню – не відмовляю. Тут і фінансова підтримка, і просування питання в обласній раді щодо ремонту даху Куликівської школи, вбиралень у Горбівському навчальному закладі тощо. Все це нині вивчається, шукаються шляхи вирішення. Питання складні, дороговартісні, тому – ось так.

Розумію і потреби медичної галузі, завжди йду назустріч керівництву медичних установ району, бо розумію, здоров’я – це найважливіше для кожної людини. У минулому році допомогли розв’язати проблему із закупівлею туберкуліну для діагностики туберкульозу у дітей, надавав допомогу у проведенні ремонтів у районній лікарні, у Виблівську придбано холодильник, надавались кошти на придбання палива, медикаментів тощо. Завжди намагаюся підтримати людей, котрі займаються спортом, тому став одним із засновників ФК „Куликівка”, підтримую дитячий спорт, допомагаю в організації багатьох змагань, турнірів, не байдужий і до питання належного утримання районного стадіону. На завершальній стадії передача стадіону з обласного у районне підпорядкування, тож разом із районною владою плануємо найближчим часом довести до ладу недобудоване приміщення фізкультурно-оздоровчого комплексу.

Зверталися за допомогою із туристичного клубу „Вогнище”, було виділено кошти на обладнання човнів для водного туризму. Закладам культури Вершинової та Бакланової Муравійок, Виблів, Ковчина, Куликівки, Грабівки, Горбова допомогли придбати музичне обладнання, дещо з меблів. Надавалась фінансова допомога для поповнення фондів районної бібліотеки, сільських, до прикладу, саме у Горбівську бібліотеку придбано 38 дитячих книг. Нещодавно разом із Арсеном Дідуром теж посприяли добрій справі – допомогли фінансово у видавництві збірки творів місцевих авторів „Коли слово чарує”, виділив кошти на видавництво посібника для дітей з гри у шахи місцевого ентузіаста і талановитого шахіста Миколи Чави. Я ж розумію – у хорошій справі часто потрібна підтримка, коли фінансова, а коли порадою, справою і навіть добрим словом.

Взагалі, хочу сказати, що сьогодні стоїть дуже багато завдань соціально –економічного і духовного розвитку нашого району, і ці завдання поступово вирішуються завдяки консолідованим зусиллям і органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, і громадськості. Вся моя діяльність спрямована на виконання рішень та політики Партії регіонів і Президента нашої держави В.Ф.Януковича. Працюючи у лавах такої потужної команди, будучи членом ради районної організації Партії регіонів я все роблю і завжди буду робити задля добробуту Куликівщини. Це мої переконання, стержень усієї моєї діяльності і мій громадянський обов’язок.

- Вікторе Владиславовичу, розкажіть що вас спонукало до ідеї відкриття недільної школи у Салтиковій Дівиці?

- Скажу чесно, ця ідея була нашою спільною з моїм братом Олександром. Йому не судилося її втілити, тож тепер це вважаю своїм обов’язком, адже ми вже втратили ціле покоління у плані розвитку духовності, тож тепер маємо надолужувати, щоб не тільки старенькі ходили до церкви, а й юне покоління розуміло духовні цінності, які мають бути орієнтиром у житті кожного християнина. Поряд із церквою звели будівлю, нині обладнуємо кімнати, завозимо меблі. Плануємо, щоб діти не лише навчалися християнської етики та моралі, а ще займалися музикою, розвивали свої естетичні здібності. Вже є попередня домовленість з музичною школою, закупимо музичні інструменти, скоординуємо роботу, і у вересні дітвора зможе приступити до занять.

- Жителі району вже знають, що кожного другого і четвертого вівторка діє ваша приймальня, часто практикуєте виїзні приймальні, тож чи вважаєте ефективною таку форму спілкування з виборцями?

- Так, вважаю, бо саме під час таких приймалень я маю змогу почути людей, дізнатися про їх проблеми, підтримати і допомогти, якщо маю можливість, якщо це в моїх силах. У минулому році у мене на прийомі побувало більше 200 жителів району. Найчастіше сам вирішую питання, більш масштабні - у співпраці з районним керівництвом, депутатами, якщо потрібно – разом із Арсеном Дідуром намагаємось вирішувати на рівні обласної ради. Так, було вирішене питання щодо виконання орендних зобов’язань мисливським господарством „Озерне” на території Горбівської та Виблівської сільських рад. Також у минулому році район було повністю очищено від хімічного забруднення непридатними до використання отрутохімікатами та пестицидами, за кошти обласного спецфонду було перезатарено та вивезено на утилізацію 57,5 тонни цих небезпечних речовин. Оскільки у обласній раді я входжу до складу постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природних ресурсів, тож профільні питання – постійно у центрі уваги і, повірте, роботи вистачає. Часто доводиться опікуватися юридичними питаннями, що стосуються розпаювання майна, виділення його в натурі, питаннями оформлення документів на власність земельних паїв, оформлення орендних документів тощо.

Реагуючи на звернення людей з питань безперебійного постачання електроенергії в Горбові на сесії обласної ради вніс депутатський запит. Відбулася зустріч керівництва РЕМу із жителями громади. Як результат – відремонтовані лінії електропередач, налагоджено безперебійне постачання електроенергії.

На приймальнях люди часто звертаються з приводу розчищення ставків для напоювання громадського стада. Певні напрацювання по цьому питанню вже є, розчищали ставки у В. Муравійці, Б. Муравійці, Виблях, Куликівці. Можу запевнити, що там, де обіцяли – справу буде зроблено. Загалом ми це робимо за участі самої громади, люди здають по 100 грн. за корову, решту фінансуємо за рахунок СФГ „Колос”. В цілому на розчищення однієї водойми витрачається від 12 до 17 тисяч гривень.

Розумію проблеми сільських трудівників, пов’язані із захворюванням корів на лейкоз, тому у таких випадках йдемо назустріч людям, проводимо обмін хворих на лейкоз корів на нетелів. Буває, що за вагою зданої та придбаної худоби, господарі трохи доплачують, а буває, що і навпаки – ми ще доплачуємо. Такою нагодою вже скористалося чимало людей із Грабівки, обох Муравійок, Виблів, Ковчина, на осінь плануємо продовжити цю практику. Люди звертаються з різних питань, на 80-90 % вдається виконати те, що просять, що у моїх силах. Часто звертаються за допомогою у лікуванні тяжких недуг, але найбільше болить душа, коли такої допомоги потребують діти. Не варто сьогодні говорити про конкретні такі випадки, адже це – велике горе, величезний біль, з яким один на один опиняються нещасні батьки, тому вважаю допомогу у таких випадках святою справою. Нещодавно звернувся священик із Горбового - треба допомогти жінці із обмороженими ногами, було звернення із В. Муравійки з приводу встановлення пам’ятника загиблому воїну-інтеранціоналісту, ось щойно принесли звернення від жінки, яка потребує лікування онкологічної хвороби. Все це мої щоденні клопоти. Скажу відверто, багато люди звертаються, і якщо розумію, що справді треба - не відмовляю.

- Вікторе Владиславовичу, на завершення хочу спитати, чи вважаєте ви себе щасливою людиною?

- Так, вважаю. Те, що потрібно для щастя у мене є. Головне - розуміти, що ти любиш і тебе люблять. Це, вважаю, найголовнішим у житті. Я маю чудову сім’ю, кохану дружину, двох прекрасних доньок і двох красунь – внучок Сашеньку і Амалію. Всі живі і, хвала Богові, здорові. Хіба це не щастя, коли йдеш додому і розумієш, що тебе ждуть і люблять таким, який ти є? Оце справжнє щастя, яке треба цінувати.

Повернення до списку новин

 





       
© КУЛИКІВСЬКА РАЙОННА РАДА, 2014