Головна 
 Районна влада 
 Візитівка району 
 Новини  
 Гуманітарна сфера 
 Відпочинок 
 Довідка 
 Сторінки установ і організацій 
 Сторінка депутатів 
Головна
Пошук
Контакти
Мапа сайту

Візитівка району
Cимволіка
Історична довідка
Видатні особи
Потенціал економічного розвитку
До 90-річчя Куликівського району

Пошук по сайту


Авторизація

Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
  Забули свій пароль?
  Реєстрація


Головна

Історична довідка

Версія для друку Версія для друку

Щедрі люди пісні і поля
В них повік українська земля
І святиться твоє хай ім'я,
Куликівщино, рідна моя

3 часу проголошення незалежності України постає питання: Хто ми? Чийого роду? Якого батька ми діти? Повна історія України ще не написана. Багато архівних матеріалів чекають своїх дослідників. На жаль, знаходяться вони далеко від нас: в Москві, Санкт-Петербурзі, Варшаві та інших містах Європи. Тому кожна деталь з нашого далекого минулого викликає в нас великий інтерес. Хоча Куликівка - це краплиночка на карті, але все ж вона також має своє минуле, теперішнє і майбутнє.

Село, яке має давню історію, славну, а в дечому важку і трагічну, стало нашою батьківщиною на все життя. З історичних джерел Куликівка відома з середини ХVII століття, тобто 350 років тому, але її справжній вік значно більший. В цей же період засновані майже всі наші села.
В 1648-54 роках на території Чернігівського воєводства були створені територіально-адміністративні військові одиниці Чернігівській і Ніжинський полки. Куликівка входила до Салтиково - Дівиціької сотні Ніжинського полку. Це практично і є перша письмова згадка про Куликівку.
Найбільш визначне село району в давнину була Салтикова Дівиця, яка з 1648 року - сотенне містечко, центр козацької сотні, пізніше волосний центр. Село мало 4 церкви, при яких діяли школи, щорічно відбувались великі міжнародні ярмарки, відомі під назвою Покровські.
Село Виблі 1654 року було теж сотенним містечком тільки Чернігівського полку. Визначний пам'ятник архітектури 18 століття Троїцька церква прикрашає село і зараз.
Архітектурною пам'яткою села Дроздівки є споруда школи, яку понад 100 років тому побудував земляк Прокопович за свої власні кошти.
Різні письмові джерела одностайно стверджують, що село Куликівка виникло на великій поштовій дорозі між містами Чернігів та Ніжин і простяглося вздовж цієї дороги. Навколо села лежало чисте поле з багатьма болотами, двоє з яких у самому селі. З Куликівки видно навколишні села, що лежать на одній з нею площині. Лише на заході від села між Орлівкою і Муравійкою та на схід між Салтиковою Дівицею і Жуківкою чорніли невеликі ліси, які, на щастя, збереглися й до наших днів. Про початок села пам"яток не збереглося. Говорять, що перший поселенець Куликівки поставив свою хату над тим самим болотом, над яким й нині стоїть церква. "Який то кулик сидить над болотом?» - говорили проїжджі, з того часу назва Куликівка залишалася за місцем поселення.
Жителі Куликівки займалися переважно хліборобством. З розвитком капіталізму в Куликівці З'явилося кілька дрібних підприємств. Наприкінці ХГХ на початку XX ст. поміщик Селюцький побудував ґуральню, де працювало 20-25 робітників. Незабаром стали до ладу цегельний завод, паровий млин, маслоробня і крупорушка, які належали місцевим багатіям.
У 1893 р було споруджено вузькоколійну залізницю Чернігів Крути, яка проходила через село. Після того, як імператриця Катерина П остаточно ліквідувала козацтво і скасувала автономію Лівобережної України, Куликівка стала державним селом, а рангові селяни - державними селянами.
Час побудови першого храму в Куликівці невідомий. Є лише загальна думка, що церква тут існує давно, можна припустити, що десь в 17 столітті на честь святого архістратига Михайла. Для Куликівки це єдина пам’ятка архітектури, якій понад 200 років. Пізніше будівля зазнавала різних перебудов, але престол в церкві був завжди один і завжди в ім’я святого архістратига Михайла.
За капіталізму жителі Куликівки не одержували належної медичної допомоги. Найближчий медичний заклад знаходився у волосному центрі.
У 1 875 році в Куликівці було відкрито земську лікарню на 4 ліжка з одним працівником. 20 жовтня 1914 року правління Куликівського кредитного товариства надіслало в управу клопотання про відкриття в селі Куликівка фельдшерського пункту.
Відомо, що першу школу в Куликівці було відкрито в 1855 р. Це була двокласна церковноприходська школа, або її ще називали школою грамоти.
Спочатку вона була розміщена в церковній сторожці на цвинтарі нинішнього Михайлівського храму, а пізніше – в селянській хаті громадянина Мезіна.
У межах нинішнього Куликівського району шкільні навчальні заклади з»явилися практично в кожному населеному пункті, крім окремих хуторів.
У 1938 року побудовано двоповерховий будинок школи на 9 класних кімнат, а в 1976 року побудовано нова трьохповерхова школа. Випущено з школи 3,5 тис. випускників, серед яких три кандидати наук Борщан В.С., Хархун М.І., Лисенко А.В.
У 1983 році відкрито Куликівське професійно-технічне училище № 30.Готує для села кадри з багатьох і цікавих професій. Зараз в ньому навчається 309 учнів.
В Куликівці існує туристичний клуб «Вогнище», якому 38 років. Його заснував вчитель Клейнер Ісаак Мусійович.
Перший заклад культури молодь куликівщини переобладнала з приміщення старого гамазею. Було обладнано зал на 550 місць. Це був 1923 рік.
З 1969 року районний будинок культури знаходиться в новому приміщенні. В закладах культури району створено і працюють 131 колектив художньої самодіяльності, 4 з них , носять звання «народний аматорський».
В 1967 році в Куликівці було відкрито дитячу музичну школу, в якій працювали класи: фортепіано, гри на баяні та бандурі, потім був клас скрипки та духових інструментів.
Працює районний народний краєзнавчий музей, в якому майже 2,5 тис.експонатів.
Сьогодні площа району - 944 кв.км. населення 22,5 тис. чоловік. По своїй специфіці – район сільськогосподарський.
У минулому славився вирощуванням високих урожаїв зернових, льону довгунця, картоплі, виробництвом м’яса і молока, а нові досягнення – ще попереду. В районі функціонують агро формування , в тому числі 7 фермерських господарств. Найкращих показників досягло фермерське господарство Труша В.В.-«Колос». У 2002 році почав працювати ковбасний цех, продукцію якого споживають далеко за межами району.
На території колишнього молокозаводу діє ЗАТ «Молоко» /Дідур А.В./, де виробляють сухе молоко та масло «Берегиня».
ПП «Гарпун» спеціалізується на засолюванні та копчені риби. Продукція поставляється в усі райони області.
У 1997 році відкрито ПП Сергія Саповця по виготовленню і реалізації м’яких меблів.
Давні дружні зв'язки з'єднують наш район з Естонією. З нагоди 50-річчя утворення СРСР була започаткована дружба між Пилваським і Куликівським районом, а з 1990 року починалась дружба з Чечерським районом Гомельської області. В цих країнах неодноразово побували наші делегації, колективи художньої самодіяльності, туристи турклубу „Вогнище", налагоджено дружні зв’язки з м. Красна Гора на Брянщині.
Та головна краса району - це люди. Наш край багатий талановитими людьми. Це Степан Андрієвський, відомий організатор медичної справи в країні, автор праці про „Сибірську язву" та інші, родом з Салтикової Дівиці. Деполович Лідія Платонівна народилася в селі Кончин, це український педагог і методист початкової освіти, автор довоєнного Букваря, який видавався 19 разів. Видатна оперна співачка Людмила Мусіївна Циндрик народилась в селищі Куликівка. Вона заслужена артистка Киргизії.
Проживають в районі 2 Герої соціалістичної праці Вакула М.Г. та Пилипенко Г.М.
Хочеться назвати прізвища наших земляків, таких як Віталій Андрійович Масол – колишній прем’єр- міністр України, Степан Якович Третяк – нагороджений 4 медалями за відвагу, Володимир Косий –Генеральний консул України в Болгарії, Михайло Дашкевич – посол України в Алжирі, Віталій Корж - президент компанії «Глобал Юкрейн» нині народний депутат Верховної Ради, Гаркавий С.І. – кандидат медичних наук, Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України.

Червень 2006 року

Завідуюча народним краєзнавчим музеєм                                                   Н.П.Овруцька 





       
© КУЛИКІВСЬКА РАЙОННА РАДА, 2014