Офіційний сайт Куликівського району Чернігівської області

Село Грабівка розташоване на південь від стародавнього міста Чернігів . Навкруги села розкинулись ліси . Раніше в цих лісах переважно ріс граб , очевидно і назва села походить від цього . Перша письменна згадка про село належить до 1635 року .Першими жителями села були мисливець і рибалка Шкабура та хлібороб Веремій. Звідки вони приїхали – невідомо.
Основні землі належали трьом поміщикам . В селі налічувалось ще 10 куркулів . Селянам належала лише четверта частина землі.
Були в селі церква, невелика школа та приватрий магазин. Навчання в школі проводив один учитель Бобиков Василь Павлович . Заняття він вів одночасно в трьох класах . Роботу школи контролював піп Чудновський.
Першим головою сільської ради був Дзогий К.І. Відомо , що людира не мала стійких поглядів на владу. Так і загинув івн безславно від рук Денікінців . Через село двічі проходили банди Денікіна. Великі втрати мали селяни під час нальотів бандитів. Вони брали в селян коней , свиней , багато одягу. А також вбивали людей. Про ті страшні звірства , які вчинили Денікінці на території села в 1918 році нагадує могила Червоногвардійців . яка знаходиться при в”їзді в село Грабівку. Їх було тридцять . Коли відступала червоногвардійська частина на Чернігів, їх було залишено біля села , щоб прикрити відступ. Завдання своє вони виконали і рушили доганяти свою частину під Чернігів. Але була ніч. Вони збилися з дороги . Довго петляли лісовими стежками і на ранок змучені повернулися знову в Грабівку. А в село вже вступили денікінці.
Червоногвардійці вирішили : в полон не здаватися – відстрілюватися до останньої кулі. Зав”язалася жорстока сутичка . Озвірілі денікінці намагалися взяти червоногвардійців живими, а в тих скінчились патрони. Частина героїв загинула під час бою , а частину в полон взяли денікінці. Їх довго били, згонили свою лють. Потім стали робити допити, але червоногвардійці мовчали. Тоді бандити почали придумувати страшну кару і придумали . Не люди, тільки звірі могли таке придумати . Були зігнані за село люди . Вони й стали живими свідками нелюдських катувань. Їх поприв”язували до конячих хвостів. Коней почали ганяти по полю. Але червоні витязі не попросили пощади. Вони сміялися з люті ворогів. Грабівчани не забувають про червоних бійців. Учні школи доглядають за їх могилою , приносять квіти на могилу.
З січня 1919 року життя в селі почало наладжуватись. І хоча куркулі разом із своїми синками переслідували керівників села, мстили за відібрані землі , підпалювали хати активістів , по звірячому їх вбивали ( було вирізано трьох чоловік в сім”ї Осипчука П.О. ) , в 1928 році вбили і секретаря сільської ради Шолупця В.Я. , в 1928 році в селі було створено перший колгосп. В 1936 році в селі з'явилась перша автомашина , а в 1939 році – перший трактор.
З кожним роком життя кращало . Але в 1941 році над селом нависли чорні хмари. В перші дні війни , користуючись раптовістю, німці швидко просувалися в перед. Для організації підпільного комітету в селі було залишено декілька комуністів. Але вони своє доручення не виконали. В 1941 році в село ввійшли німці. Зрадник видав даних товаришів. Німці раптово схопили їх дома і кинули в свої катівні.
Під час наступу німців під Черніговом були великі бої , де було багато вбито і поранено. Поранених для лікування підвозили і всело Грабівку. В школі знаходився госпіталь. Деякі з них померли і були поховані на території школи. В 1946 році їхні поодинокі могили були упорядковані . На шкільній території на братській могилі було споруджено пам”ятник.
Закінчилася Велика Вітчизняна війна. В село повернулися вчорашні воїни. Господарство за період війни занепало. Довелося прикласти багато зусиль, щоб відновити артільне господарство. В 1964 році була побудована нова школа , яка функціонує і дотепер. В школі навчається 45 учнів. А дітей дошкільного віку – 20. На території грабівської сільської ради налічується 241 жилих будинків. Кількість населення – 549 чоловік, з них громадян пенсійного віку –246 чоловік. Сільський голова Кулик Іван Михайлович.

 

© «Мережа АйТі-Консалтинг », 2006