Головна 
 Районна влада 
 Візитівка району 
 Новини  
 Гуманітарна сфера 
 Відпочинок 
 Довідка 
 Сторінки установ і організацій 
 Сторінка депутатів 
Головна
Пошук
Контакти
Мапа сайту

КУЛИКІВСЬКА селищна рада
Голова селищної ради
Історична довідка

Пошук по сайту


Авторизація

Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
  Забули свій пароль?
  Реєстрація


Головна / Районна влада / Сільради / КУЛИКІВСЬКА селищна рада

турклуб "Вогнище"

Версія для друку Версія для друку

 

Завжди готові до співпраці з Вами.
Подорожуйте разом з нами.

Чекаємо Вас за адресою:
Туристичний клуб "Вогнище"
вул. Шевченка, 4 А
смт. Куликівка
Чернігівська обл.
Контактний телефон: 04643-2-12-86

 

На Поліссі, у невеличкому селищі Куликівка, більше 37 років палає туристичний клуб "Вогнище".
Загальний кілометраж наших подорожей сягнув довжини 6 земних екваторів.

Маршрути Куликівщини

Основним напрямком роботи клубу є туристичні подорожі. Щорічно, традиційно, на плотах, велосипедах, пішки, на байдарках проходять туристськими стежками по мальовничих, незвіданих, чарівних місцях неньки-України юні мандрівники.

За три десятки років загальний кілометраж туристичних походів сягнув відстані, що дорівнює 6 земним екваторам. Географія подорожей павутиною охопила територію від Білого до Чорного моря, від Карпат до Кавказу.

Традиційно кожної першої суботи грудня до турклубу, як до рідної домівки, поспішають туристи всіх поколінь. Зустрічаються старі і нові друзі, "чайники" та досвідчені туристи, щоб поспівати пісень біля каміну, поспілкуватись, згадати незабутні дні подорожей, спланувати нові маршрути.

А травень завжди скликає туристів району в урочище "Селецьке" на змагання. Знання, навички, уміння з ТПТ, орієнтування у конкурсах демонструє юне покоління.

Поряд з краєзнавчою, туристи ведуть і пошукову роботу. Групою "Пошук" встановлено місця захоронення більше двох тисяч солдат і офіцерів 7-го гвардійського механізованого корпусу та 211-ї стрілецької дивізії, які брали участь у визволенні Куликівщини. Пошук триває. Пошук і висвітлення нерозкритих сторінок історії рідного краю, пов'язаних з трагедією голодомору, сталінських репресій, другої світової війни. У турклубі проводиться природо-охоронна робота і екологічне виховання. Юні туристи є членами Всеукраїнської дитячої спілки "Екологічна варта". Щорічно відзначаються День довкілля та День Землі.

натисніть на фото, щоб збільшити його...

Туризм, як один з видів активного відпочинку, який поєднує відновлення продуктивних сил людини з оздоровчими, пізнавальними , спортивними та культурно – розважальними цілями завжди приваблював молодь. Неабияку роль відіграє туризм в розгортанні краєзнавчої роботи. При цьому туризм, подорожі, походи, навівають ореол романтики, стають на довгі роки, якщо не на все життя, улюбленим заняттям.

Відомо, що перші прояви туризму - подорожі, мандрівки, екскурсії існували серед народів світу з давніх-давен. Ще за доби античності стародавні греки відправлялись до Єгипту, цікавились його природою, культурою, архітектурою. У другій половині ХІХ ст.. в багатьох країнах Європи виникають самодіяльні туристські організації – клуби. Перший такий клуб виник в Англії в 1857 р.

Справжнім зоряним часом для туризму стало ХХ ст., а особливо його друга половина. Саме в цей час туризм увійшов у повсякденне життя сотень мільйонів людей на планеті, саме в цей час у 1968 р. був створений Куликівський туристичний клуб «Вогнище».

В туристичному клубі свято бережуть пам’ять про його засновника і незмінного керівника протягом 27 років – Клейнера Ісака Мойсейовича. Біля входу до приміщення туристичного клубу – меморіальна дошка, яка сповіщає кожного відвідувача, що туристичний клуб «Вогнище» заснував Клейнер Ісак Мойсейович. В кабінеті , де він працював створено музей І.М. Клейнера. Тут його особисті речі, колекція значків, марок, дарів моря, його бібліотека, картини, колекція кактусів, квіти, посаджені ним ,перекидний календар, відлік часу на якому зупинився 2 серпня 1995 року.

А в актовому залі – куточок пам’яті І.М. Клейнера. На стіні викарбувані слова : « Учитель, перед іменем твоїм вже сиву голову схиляю у шанобі».

Бібліографія

Клейнер Ісак Мойсейович народився в м.Томашпіль, що на Вінниччині в родині вчителя. Батько його працював у різних школах, часто переїжджаючи з місця на місце. Тому семирічну школу закінчив у Житомирі. У війну родина Клейнерів евакуювалась у Башкирію. Тут юнак екстерном закінчив середню школу і поступив до авіа інституту в Уфі, проте залишив навчання на ІІ курсі. Через багато років Ісак Мойсейович пояснив своїм колегам причину цього кроку так : після смерті батька, родина залишилась без засобів до існування, потрібно було заробляти гроші. У 1947 році він здійснює ще одну спробу – вступає до Одеського інституту водного транспорту, але знову на ІІІ курсі вибуває з числа студентів. Лише Чернігівський вчительський інститут, де він навчався з 1950 по 1953 роки, а потім Ніжинський педінститут, який він закінчив в 1958 році, задовольнили його прагнення до набуття вищої освіти. Відтоді він все своє життя віддав учительській роботі, викладаючи російську мову та літературу.

Вчителем він був першокласним. Окрім нагород районного та обласного рівня, він відзначався грамотою Міністерства освіти СРСР, мав звання « Старший вчитель », нагороджений значком « Відмінник народної освіти ». Проте яким він був учителем ,можливо найпереконливіше, свідчить той факт ,що понад 40 випускників Куликівської школи, де він працював з 1949 року, наслідуючи свого вчителя, обрали професію педагога.

З 1960 року він живе на Вінниччині, але у 1967 році повертається в Куликів ку, щоб залишитись тут назавжди. Саме тут він організував своє дітище – турклуб « Вогнище» з великої любові до мандрів та до дітей.

Спочатку клуб туристів був малочисленним. В його складі було не більше 80 чоловік. Перші подорожі проводились на велосипедах та пішки. Проводились також екскурсії. Окремих секцій в тур клубі не існувало. Поступово розширювалась географія подорожей, з’явились нові види туризму, зростав кількісний склад турклубу. На сьогоднішній день він перетворився на районний туристичний клуб, в якому налічується понад 300 чоловік. Крім учнів та жителів смт. Куликівки , в його роботі беруть участь школярі всіх шкіл району. В походи вирушають гуртківці і дорослі члени турклубу - студенти ,робітники, інтелігенція – з різних куточків світу, колишні вихованці Куликівської школи і не тільки вони , а всі для кого дороги пахнуть не пилом і мазутом, а романтикою мандрів і незвіданою красою.

В тур клубі діють такі секції: 
          - пішохідного туризму та походів вихідного дня 
          - гірсько-пішохідного туризму 
          - водного туризму 
          - велосипедного туризму 
          - авто-мото секція 
          - кінного туризму 
          - група «Пошук» 
          - відеостудія

За 37 років роботи пройдено багато туристських стежин і доріг. Юні і не дуже юні туристи побували на полонинах Карпат та яйлах Криму. Неодноразово підкоряли вершини Українських Карпат: Говерлу, Піп Іван, Близниці, Боржави…… Милувались чарівною природою Криму з Ай-Петрі, Демерджі, Чатир-Дагу….

Затамувавши подих вслухались у мелодійний шум водоспадів Учан-Су, Джугджуру, Джурли, Шипіту. Спочивали під лісовим шатрами Біловежської пущі, на глухих стежинах Брянських лісів, вклонялись пам’яті героїв Бресту, жертвам фашизму на Піскарівському кладовищі, скорботно вслухались в дзвін Хатинських колоколів, покладали польові квіти до могил Саласпілса, схиляли голови біля обелісків Слави в селах Чернігівщини і Куликівщини. Милувались неповторною красою Естонії, Литви, Латвії, Росії, Білорусії. Захоплювались красою Михайлівського лісу Пушкінського заповідника, піднімались по крутих стежках над Аргуном і Тереком, пробирались гірськими стежинами Хевсуретії через Кавказькі перевали в Грузії, милувались сніжними шапками Тереби і Донбаю, кам’яною казкою Дар’яльської ущелини та печер Криму, насолоджувались буйною фантазією Чурльоніса та звучанням органів в соборах Риги, Трускавця, Львову. Слухали сплески прибою в Криму та Прибалтиці, берегах Чорного та Азовського морів, та «морів» Дніпра. Ходили вулицями древніх печерного міста Чуфу – Кале та пробирались вузькими ходами печерного монастиря Інкерману та Антонієми печерами в Любечі та Чернігові. Вклонялися великому Кобзарю в Каневі, знайомились з Калугою Ціолковського, з визначними пам’ятками Москви, Санки-Петербурга, Одеси, Львова, Кам’янця-Подільського, Полтави, Коломиї, Івано-Франківська, Києва, Чернігова, та інших міст.

За 37 – річну історію туристи находили, наїздили, наплавали – не багато не мало – майже 7 витків навколо Землі по екватору – 275 143 кілометрів. 
          На поїздах – 102968 км. 
          велосипедах – 26 769 км 
          в гірсько – пішохідних подорожах – 2758 км 
          на автобусах – 61460 км. 
          на байдарках і плотах – 66306 км. 
          на конях – 390 км. 
          в екскурсіях – 18755 км.

Значну роль відіграє туризм в встановленні громадянина, патріота своєї Батьківщини ,дає можливість всебічно виховувати соціально-активної особистості.І не дивно , що у 80-ті роки ХХ ст.. були проведені Всесоюзні експедиції піонерів і школярів. У 1982 році почала діяти експедиція « Моя Батьківщина – СРСР »,в яку активно включились і турклубівці. Були створені десятки експедиційних загонів ,які провели сотні подорожей та екскурсій не тільки по рідному краю, а й по всьому Радянському Союзу. Для того щоб туристи могли виконати розрядні вимоги на право отримати бронзового значка , турклубом був розроблений маршрут по Чернігівщині, протяжністю в 1000 км. Даний маршрут охоплював всі населені пункти Чернігівщини, котрі мали екскурсійні об’єкти.

Вже в 1988 р. з 185 гуртківців турклубу ,які брали участь в експедиції «Моя Батьківщина – СРСР», 57 нагороджено бронзовими значками, а 7 – срібними.

На зміну експедиції « Моя Батьківщина – СРСР »,пізніше була оголошена і проведена Всеукраїнська туристсько-краєзнавча експедиція «Краса і біль України» Десятки робіт експедиційних загонів турклубу було представлено на обласний етап, а деякі з них і на всеукраїнський етап, займаючи призові місця.

В різні періоди і донині турклубівці є активними учасниками Всеукраїнських ісорико-географічних експедицій «Мікро топоніми України», «Сто чудес України», екологічного конкурсу – «До чистих джерел»,історико-краєзнавчої акції «Пам’ять», Всеукраїнських зльотів-змагань туристів-краєзнавців, активістів руху учнівської молоді «Моя земля – земля моїх батьків».

Однією з найбільш популярних секцій турклубу «Вогнище» є вело секція. Перший багатоденний похід по Чернігівщині був саме на велосипедах. Нитка маршруту охопила північні райони області. Протяжність маршруту 650 км., І категорії складності. В цьому поході діти ознайомились з історичними та культурними пам’ятками Новгород-Сіверського, Корюківки, Сосниці, Мени, Седнева, Чернігова.

натисніть на фото, щоб збільшити його...

Протяжність слідуючого велосипедного маршруту складала 1000 км - Куликівка-Прилуки- Пирятин-Хорол-Черкаси- Київ- Куликівка. Ще один вело похід протяжністю 1000 км відбувся по Брянських лісах. З кожним роком збільшувалась протяжність велосипедних подорожей. У 80-ті роки туристи здійснили походи за маршрутами : С.Петербург – Куликівка ( 1200км ), С.Петербург – Таллін - Рига – Вільнюс – Мінськ – Куликівка ( 1500 км ),Москва – Куликівка …..Звичайно важко перерахувати всі екскурсійні об’єкти які були відвідані за ці подорожі. Але такі подорожі дають великі можливості учасникам відвідати музеї, картинні галереї, архітектурні пам’ятки, тощо. Було розроблено і здійснено декілька категорійних маршрутів по Чернігівщині. І, мабуть, найбільше походів було здійснено по рідному краю. Велике почуття Батьківщини починається з рідного порогу, з тих трьох беріз про які писав Костянтин Симонов. Не можна полюбити Вітчизну, якщо ти не любиш свій рідний край, ті місця де тобі випало щастя народитися, ті стежини по яких пролетіло твоє босоноге дитинство. А тому перші ,навчальні походи, проходять саме по району, під час яких найменші турклубівці знайомляться з природою та історією краю, його культурою, минулим і сьогоденням. Нитка маршруту, яка охоплює всі села нашого району простягається на 350 км. Традиційно, кожного року проводяться подорожі по району присвячені Дню Перемоги.

Патріотичному вихованню теж приділяється особлива увага. Куликівщину визволяли від фашистських загарбників двоє військових з’єднань – 7 Гвардійський механізований корпус та 211 Стрілецька дивізія. Саме по бойовому шляху цих військових з’єднань і було проведено вело подорож, яка називалась «Дорогами гвардійців». Подорож проводилась у три етапи: перший - від м. Орла до м. Ніжин, другий - від м. Ніжин до Дніпровських плацдармів, третій – по Дніпровським плацдармах. В цьому поході був зібраний музейний матеріал про вищевказані військові з’єднання. В 1983 році був проведений похід Брест – Куликівка протяжністю 750 км.

В турклубі вважають, що той хто чув сумні дзвони Хатині, піднімався на Малахів курган і Сапун - гору, низько схиляв голову біля могили Великому Тарасу , хто клав квіти до підніжжя пам’ятників Невідомому солдату - той не може не проникнутись високим і світлим почуттям патріотизму та гордості за свою країну.

В січні 1980 року при турклубі почала працювати група «Пошук»,яка діє і по сьогоднішній день .Ця група вела пошукову роботу по двох військових з’єднаннях – 7 Гвардійському Ніжинсько-Кузбаському ордена Суворова механізованому корпусу та 211 Чернігівській червонопрапорній стрілецькій дивізії. Робота групи «Пошук» проводилась шляхом переписки та зустрічей з ветеранами ,а також збиралися матеріали під час вело подорожей. Пошуківці розшукали ветеранів ,зав’язали з ними переписку, провели анкетування ветеранів, створили картотеку. Ветерани передали та надіслали спогади, документи, архівні матеріали періоду війни, фотографії, які пізніше лягли в основу «Літопису Великої Вітчизняної війни».

Пошуковцям вдалося розшукати понад 1500 ветеранів, було встановлено прізвища більш ніж 1700 загиблих воїнів на бойовому шляху цих з’єднань. Група «Пошук» підтримувала тісні зв’язки з Московською, Ленінградською, Харківською та Уральською секціями ветеранів 7 мехкорпусу та Оренбургською і Московською секціями 211 дивізії. За матеріалами зібраними пошуківцями було видано два буклети : «Маршрутами «Пошуку»» та «Дорогами слави народної».Члени групи «Пошук» неодноразово їздили на зустрічі з ветеранами до міст : Москва, Ленінград, Кемерово, а також приймали в туристичному клубі ветеранів і пошуковців з Кемерово ,Москви. Останній раз нашими гостями були школярі з Кемерово в 1987 році. Вони ознайомились з роботою нашої пошукової групи та турклубу. Довгий час ще тривала переписка з ветеранами. Листи ветеранів ,їх спогади фотографії, анкети, архівні документи 15 фотоальбомів Літопису Великої Вітчизняної війни знаходиться в експозиціях Залу бойової слави при турклубі «Вогнище».

Турклубівці виступили ініціаторами створення двох пам’ятників. Своїми силами в урочищі Селецьке встановили пам’ятний знак , який повідомляє ,що тут в 1943 році стояв на передислокації 7 Ніжинсько –Кузбаський мехкорпус. А біля школи ,в центрі селища, знаходиться меморіальна Стелла на честь 211 Чернігівської стрілецької дивізії встановлена до 40-річчя Перемоги.

Група « Пошук» і сьогодні розкриває невідомі сторінки нашої історії. Зокрема часів голодомору 1932-1933 років, сталінських репресій та часів Великої Вітчизняної. У 90-х роках географія вело подорожей значно звузилась .Але й на сьогоднішній день ,щорічно проводиться 1-2 велоподорожі по Чернігівщині, протяжністю 200-400 км.

У 90-х роках географія вело подорожей значно звузилась .Але й на сьогоднішній день ,щорічно проводиться 1-2 велоподорожі по Чернігівщині, протяжністю 200-400 км.

В 1975 році при турклубі «Вогнище» була створена секція водного туризму. Було придбано байдарки. Відтоді щорічно проводяться водні подорожі, які є найпопулярнішими серед дорослих та дітей. Перша водна подорож на байдарках проходила по рр.Сейм-Десна, протяжністю 320 км. За свою 30-річну історію водна секція освоїла практично всі найбільші річки Білорусії та України, побували на багатьох річках Європейської частини Росії. Найбільш до вподоби турклубівцям прийшлись річки – Березіна, Дніпро, Случ, Горинь, Прип’ять, Сож, Птич, Вихра, Іпуть, Бескедь, Неруса, Уборть, Снов, Десна, Мороч, Неман, Ока, Угра, Дністер, Сула, Ворскла… Сріблястим веслам байдарок на сьогодні підкоряються річки України, щорічно проводиться 2-3 походи.

Заслуговує на увагу водний похід, маршрут якого пролягав по трьох річках « Із варяг в греки » : р. Шара – канал Огінського – оз.Вигоновське – р.Ясельда – р.Прип’ять. Таким чином з басейну Балтійського моря – у водний басейн Чорного моря.

З 1983 року турклубівці почали освоювати техніку сплаву на плотах. У червні цього року було проведено похід по р.Десна протяжністю 160 км. На сьогоднішній день найбільш ходженими є 4 маршрути по р. Десна та р.Снов. Кожного року проводиться водний похід на плоту.

натисніть на фото, щоб збільшити його...

натисніть на фото, щоб збільшити його...

В 1980 р. в турклубі була організова авто-мото секція. Першою ниткою маршруту авто подорожі «Дружба» була : Куликівка – Гомель – Мінськ, Хатинь – Вільнюс – Каунас – Клайпеда – Паланга – Рига – Валга – Таллін – Пилва – Мадонна – Полоцьк – Вітебськ – Куликівка. Протяжність цього маршруту понад 3 000 км. Потім була авто подорож « Перемога 40 » в 1985,в 1986 – по Золотому кільцю Росії, пізніше були авто подорожі по Україні та Молдові.

У 80 – х роках минулого століття відкрилась секція гірсько-пішохідного туризму. Перша подорож була до Українських Карпат – туристи підкорили вершини Близниця та Говерла ,побували біля оз.Синевір та водоспаду Шипіт. Потім були Крим та Кавказ. Перший похід на Кавказ відбувся влітку 1983.Розпочинався він в Чечено – Інгушетії – долини рр. Аргун, Терек – перевал Датвіс – Джварі –Геле (2888м.) далі маршрут проліг в Хевсуретію – древній край з багатою історією та своєрідною культурою, далі по воєнно-грузинській дорозі через Хрестовий перевал ,Дар’яльську ущелину у Північну Осетію.

натисніть на фото, щоб збільшити його...

натисніть на фото, щоб збільшити його...

Починаючи з 1992 року року групи туристів почали регулярно їздити в Карпати на оздоровлення і відпочинок в урочище Осмолода, що на Івано-Франківщині. Одна з учасниць поїздки так описувала свої враження : «Ми збирали гриби такої величини ,яких я ніколи не бачила, вдосталь їли гірські чорниці та малину, гарно загоріли, купались в потічках співали пісень у вечірнього багаття і взагалі добре відпочили. А описати красу Карпат я не берусь, її потрібно побачити і відчути.

В 1993 році газета «Галичина» надрукувала лист – подяку галичанам ,підписаний І.М.Клейнером та В.І.Іванченком. У листі були такі рядки: « Нам було радісно відчувати , що нема східних і західних українців. Є просто українці, добрі люди ,які будують свою державу.».Зв’язки з Осмолодою не перервались і дотепер. Допомагає їх підтримувати вихованець Клейнера І.М. ветеран турклубу Мороз А.О., який нині проживає на Івано-Франківщині. Щорічно турклубівці їздять на зимових канікулах у Прикарпаття – чи то в Коломию, чи Ковалівку, Уторопи ,а також у самі Карпати – Ворохту, Яремчу, Татарів. Тільки вже без нього - засновника і першого керівника турклубу «Вогнище» Клейнера Ісака Мойсейовича .Але його вдячні учні , його послідовники ,продовжують його справу, це Дорохова Г.М. ,Мороз А.О., Н.Ковчун, С.Чава, М.Чава, О.Дорохова, М.Марусик, Ю.Федоренко, О.Іванченко, В.Чечітко, В.Ковчун, В.Треятьяк та інші. В період весняних та осінніх канікул майже кожного року туристи відвідують Кримські гори. Особливо до вподоби нашим туристам гірські масиви Криму – Демерджі, Чатир-Дагу, Ай – Петрі .Весняний Крим заворожує килимом первоцвітів, осінній – золотом листопаду.

Дуже широко проводиться турклубом екскурсійна робота ,яка особливо активізується в осінньо-зимово-весняний період. Починаючи з 1970 року екскурсанти об’їздили всю Європейську частину Росії та Україну, а також столиці і містечка Прибалтики – Таллін, Рига, Вільнюс, Псков, Москва, С.Петербург, Одеса, Львів, Севастополь, Феодосію, Керч, Ялта, Бахчисарай, Луцьк…….,відвідали численні пам’ятки архітектури, історії, культури – Пушкінський заповідник, фортеці Білгород-Дністровського, Хотину, Кам’янця – Подільського, Мукачевого, Ужгорода, відвідали місто - герой Брест, Нікітський ботанічний сад, Воронцовський палац, руїни древніх Херсонесу та Чуфу – Кале, печери Мраморну, Еміне - Баїр – Хосар ,Кришталеву…..

Говорячи про екскурсійні поїздки, слід відмітити, що самий масовий вид туризму. Так на зимових канікулах 2006 року в екскурсійні 3-8 денні поїздки до міст Одеса, Мукачеве, Кам’янець – Подільський, Коломия, Київ, Чернігів вирушає понад 200 чоловік. Туристичні щорічні вечори вже давно стали традиційними і привертають до себе особливу увагу туристів різних поколінь.

Туристичний вечір ,це завжди свято, це нагода озирнутись в недалеке минуле, пригадати незабутні дні, проведені в походах на природі, вечори біля багаття з туристськими піснями і їх незмінною супутницею гітарою, це нагода проаналізувати зроблене і окреслити план на наступний туристичний сезон . Адже завжди спогади надихають, а досягнення зобов’язують прагнути до найвищих орієнтирів. І завжди на цих вечорах звучать пісні І.М.Клейнера, а їх в поетичному доробку понад 100.Всі ці пісні привезені з туристичних походів, адже раніше було доброю традицією туристів з кожного походу привозити нову пісню. В своїх піснях він оспівує рідну українську природу, красу Карпат, Полісся, Білорусії, Прибалтики. З великою любов’ю написані пісні про річки, які підкорили в різні роки туристи – водники. В збірці його поезії «А закаты горят как пожары »,виданій після його смерті до 30-річчя турклубу, є пісні присвячені Десні, Сожу, Нерусі, Іпуті, Птичі, Прип’яті, Неману, Горині. Музику до всіх пісень Ісак Мойсейович писав сам, збереглись і магнітофонні записи деяких із них в авторському виконанні.

натисніть на фото, щоб збільшити його...

Турклуб має картотеку своїх походів. Нами розроблені маршрути водних подів на байдарках по річках України та Білорусі;на плотах по Десні і Снову;на велосипедах по Чернігівщині та Куликівському району;гірсько – пішохідні по Кримських горах та Карпатах.

З 1979 року при турклубі почала працювати фото-кіностудія, а в прміщенні турклубу в 1992 році була створена фотолабораторія.

В кожному поході проводились фото та кінозйомки кінокамерами « Красногорськ» та «Лада». В архівах турклубу зберігаються фільми «Дорогами гвардейцев», « Гори вогнище», «День Перемоги», «Архітектура Молдавського села».

В 1996 році на зміну кінокамерам прийшла відеокамера. На сьогодні ми маємо відеотеку, яка налічує понад 90 відеосюжетів про різні напрямки роботи турклубу «Вогнище» - подорожах, екскурсіях, змаганнях, вечорах.

За 37 років роботи турклубу «Вогнище»проведено 369 походів в яких побувало понад 5000 чоловік. Пам’ять про ці походи бережуть 52 альбоми – звіти за туристські походи та маршрутні книжки, як свідки цих подорожей.,15 альбомів літопису Великої Вітчизняної війни, 4 буклети з досвіду роботи турклубу «Вогнище»,3 альбоми «Преса про турклуб»,а також стенди, де позначені маршрути туристичних походів по рідному краю, Україні, Росії, Прибалтиці, Кавказу, Молдові та ціла колекція вимпелів тих міст де побували. туристи.

Не згасає полум’я «Вогнища», яке 37 років тому запалив Клейнер Ісак Мойсейович - ентузіаст розвитку дитячого туризму в районі, педагог, літератор, філателіст, художник, колекціонер, автор понад 100 туристських пісень.

Попереду нові походи Т\к «Вогнище» завжди в дорозі. В серцях нових і нових поколінь запалює він вогонь любові до рідної землі. Тож нехай і надалі зігріває він усіх тих, хто має щастя пізнати романтику далеких і близьких доріг.

 

Керівник т\к «Вогнище»                  Н.Ф.Ковчун.
Грудень 2005 рік





       
© КУЛИКІВСЬКА РАЙОННА РАДА, 2014