Головна 
 Районна влада 
 Візитівка району 
 Новини  
 Гуманітарна сфера 
 Відпочинок 
 Довідка 
 Сторінки установ і організацій 
 Сторінка депутатів 
Головна
Пошук
Контакти
Мапа сайту

ХИБАЛІВСЬКА сільська рада
Голова сільської ради
Історична довідка
Видатні земляки

Пошук по сайту


Авторизація

Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
  Забули свій пароль?
  Реєстрація


Головна / Районна влада / Сільради / ХИБАЛІВСЬКА сільська рада

Коротка історична довідка про село Хибалівка Куликівського району Чернігівської області

Версія для друку Версія для друку

Чудова й неповторна краса Придеснянського краю. Стоїть він у своїй красі уже багато тисячоліть.
Чернігівщина, оспівана у народних піснях і думах, полонить серця кожного, хто хоч раз ступав шовком її трав чи пив її джерельну воду.
Серед цієї краси у садках та буйній зелені потопає село Хибалівка.
Перша згадка про село сягає ще 16 століття.
А чому носить таку назву? Існує декілька переказів. Та хто зна яка з них вірна.
За переказом, першим поселенцем був козак Хиб і була в нього жінка Ловка, а за іншими переказами, що дочка була дуже гарна.
З тих пір минуло дуде багато часу, не одне століття.
З поселення виріс хутір, а хутір перетворився на село.
Доля кожного села, як і кожної людини, складається по-різному, життя випробовує її на міць, гартує й звеличує.
Козацьке село Хибалівка Ніжинського повіту розмістилось на річці Вересочі(тепер Смолянка).
Населення у 1880 році становило 1803 чоловіки. Число дворів 353, в тому числі козацьких 334 двори.
Кількість землі у козаків – 2101 десятина, а в бувших поміщицьких селян – 33 десятини.
Нараховувалось 37 дворів зовсім безземельних.
На козацький двір виходило по 6,2 десятини орної землі, а на двір бувших поміщицьких селян - всього 3,3 десятини.
В чотирьох поміщиків було 385 десятин орної найкращої землі. Земля, відведена козакам і селянам , була в основному мало придатна для землеробства. Не даремно селяни говорили: “Та, в панів, звісно, сама краща земля нарізана: тим то і родить краще нашої. Чом панам не жити, якщо до них усі гори відійшли, а в нас - низи, та солонці, та куп’я, та місця , де вовки тільки виплоджуються”.
Жили селяни в основному в хатах з земляною долівкою, покритих соломою.

В кінці ХІХ століття в селі було :
          2церкви, 
          2 шинки, 
          2 купецькі лавки, 
          2 кузні, 
          37 вітряків,
          3 маслобойні.

Всі селяни не знали грамоти. В Хибалівці до 1879 року школи взагалі не було. Бідне знедолене населення про освіту могло тільки мріяти. З малих років діти змушені були працювати, не маючи можливості навчатися. За статистичними даними О.О.Русова в 1880 році в селі Хибалівка, яке тоді входило до Дрімайлівської волості Ніжинського повіту проживало 1803 чоловіки. Письменних було дуже мало (взагалі по Україні до 80 відсотків було неписьменними). Школа утворилася тільки в 1879 році. А історія виникнення її така:
Син відомого на той час багатія (він володів 100 десятинами землі) Бордонос Федір Пантелеймонович після закінчення духовної семінарії повинен був три роки працювати вчителем в школі, після чого його мали посвятити в сан священника, в перший рік працював в селі Дрімайлівка, а на другийрік, щоб працювати в своєму селі , він відкрив і Хибалівці перший клас, в якому навчалося 12 учнів. Наступного року було вже 2 класи, а ще через рік було створено третій клас. З цього часу в Хибалівці працювала трьохрічна однокомплектна школа, в якій викладав один вчитель. В школі навчались в основному діти з більш заможних сімей.
1894 року на кошти, виділені Земством, було збудовано приміщення для Хибалівської Земської школи. З цього часу школа стає чотирирічною.
Навчання мало релігійний характер, виховувало в учнів слухняність і покору. Навчали грамоти, Закону Божого. Режим в школі був дуже суворий. Вчителі жорстоко поводились з учнями, били їх за нійменші провини. Плинність учнів у класах була велика. За свідченням Черняка Митрофана Миновича, який навчався в школі в 1916 –1919 роках, з кожним роком зменшувалась кількість учнів у їхньому класі. Так в першому класі було 40 учнів. А через чотири роки закінчили школу лише 14. Або дітям не давалась наука, або ж не було чого вдягнути в школу. Бо більшість селян жили дуже бідно.
1910 року в Хибалівці було збудовано нову церкву, а з матеріалу старої церкви в 1915 році побудували ще одне приміщення для школи. Велику роль у будуванні обох шкіл і церкви відіграв піп Ф.П.Бордордонос.
В школі навчали писати, читати, рахувати. “Закон Божий” викладався попом до 1917 року.
Революція і громадянська війна докорінно змінили все те , що було до цього. Руйнація, голод, злидні, спричинені ними , не сприяли навчальному процесу в школі.
Сільська Рада добилась відкриття в Хибалівці початкової школи. Запроваджуються нові навчальні дисципліни: алгебра. Геометрія, німецька мова, фізика, біологія.
1920 року спробували відкрити 5 клас. Школі передали будинок поміщика Лахневича
В Хибалівці відкривається хата-читальня, а потім бібліотека при школі.почалась активна кампанія по ліквідації неписьменності.
В Хибалівці чотирирічна школа з трьома вчителями прояснувала до 1932 року. В 1932 році організовано відразу 5-й і 6-й класи, а 1934 року зроблено перший випуск 7 класу.
1935 року школі було передано ще два приміщення. В цей час в школі працювало 9 вчителів.
Кількість учнів в школі з кожним роком зростала. В 1940 році було 11 класів-комплектів, в яких навчалися 347 учнів, яких навчали 16 учителів.
Мирне життя було перерване нападом фашистів. Бувші учні і вчителі пішли на фронт.
Німецько-фашистські загарбники вступили до Хибалівки 9 вересні 1941 року. Рівно два роки тривала окупація. Приміщення школи декілька днів було заййняте німцями. Вони спалили всі учбові приладдя, парти, книги, документацію.
Визволення прийшло 13 вересня 1943 року. Більше 40 воїнів віддали своє життя при визволенні Хибалівки.їх було поховано в братській могилі біля приміщення школи №3.
Першою турботою населення було відбудувати школу і дати можливість дітям продовжити навчання. Спільними зусиллями школу було відбудованео і вже 25 вересня весела дітворс юрбою попрямувала до школи.
З 1943 року директором школи працював Городній Григорій Петрович.
З 1947 по 1952рр. – Дмитрієва Ніна Григорівна.
1952-1956 цю посаду займає Скуратівський Леонід Матвійович.
Життя поступово входило в нормальне русло. Змінювався зовнішній вигляд шкільних територій,будинків , вулиць. Особливо велика заслуга в цьому директора школи Чуяна Михайла Григоровича (1956-1961рр.). Саме за роки його директорства було докорінно змінено шкільне подвір’я, в шкільних приміщеннях зробили ремонт.
В 60-ті роки директором школи були Запорожець Наталія Гнатівна (1961 – 1963), Пономаренко Володимир Петрович(1963 – 1970).
В 1970-1975рр. директором школи був Шеметун Іван Якович.
1975-1977- Іванченко Василь Денисович.
1977- 1978рр.- Кудрявцев Валерій Сергійович.
1978-1986рр. – Котляр Валентин Антонович.
З 1986 року на протязі одинадцяти років школу очолював Петренко Михайло Васильович
І ось , нарешті, в кінці 80-х років почалось будівництво нового приміщення школи. Радості не було меж. В середині січня 1991 року відбулося відкриття нової школи.
У 1997 році у зв’язку з виходом Петренка М.В. на пенсію директором школи була призначена Казимір Лариса Сергіївна.
З лютого 1998 року директором школи було призначено Горонович Валентину Петрівну.Працювала вона директором по жовтень 2004 року .
З 6 жовтня 2004 року директор школи – Сидоренко Наталія Василівна.
Зараз в школі навчається 37 учнів. Їх навчають 11 вчителів.





       
© КУЛИКІВСЬКА РАЙОННА РАДА, 2014