Головна 
 Районна влада 
 Візитівка району 
 Новини  
 Гуманітарна сфера 
 Відпочинок 
 Довідка 
 Сторінки установ і організацій 
 Сторінка депутатів 
Головна
Пошук
Контакти
Мапа сайту


Пошук по сайту


Авторизація

Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
  Забули свій пароль?
  Реєстрація


Головна / Люди твої куликівщино / viuna

Куликівщина в роки війни

Версія для друку Версія для друку

22 червня 1941 року мирна праця людей була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини. З початком війни 912 жителів Куликівки були мобілізовані в ряди Червоної Армії, багато хто вступив у винищувальний батальйон та народне ополчення.

Чоловіків, які пішли на фронт, заміняли жінки та підлітки. В ході боїв, які розгорнулися на чернігівському напрямку, супротивник в ніч на 2 вересня 1941 року форсував Десну, зайняв плацдарм в районі с. Виблі.

8 вересня 1941 року ворог ввійшов у Вершинову Муравійку та Куликівку, а протягом наступних двох днів захопив майже увесь район.

З перших днів окупації почались масові арешти мирних жителів. Гітлерівці завдали району великих втрат, багато було зруйновано та розкрадено. В Куликівці було розстріляно 49 чоловік, спалено 60 будинків, 77 юнаків та дівчат примусово вислані на каторжні роботи. Всього понад 2 тисячі жителів району були вивезені на роботи до Німеччини.

Але жителі не схилили голови перед загарбниками. Відразу було створено підпільну антифашистську групу на чолі з Лукою Юхимовичем Ющенком, члени якої вели партизанську боротьбу на території району.

На усіх фронтах Великої Вітчизняної війни воювали уродженці нашого району. Вони здійснили тисячі подвигів, їх імена занесені в книгу «Пам’яті», вони увіковіченні в пам’ятниках, назвах вулиць.

Кожний населений пункт нашого району відправляв на кровавий бій своїх односельчан. Понад 10 тисяч жителів району мужньо воювали на різних фронтах війни. За проявлений героїзм 4609 чоловік відмічено урядовими нагородами; 5348 чоловік не повернулися додому; 91 людина загинула в полоні. В роки окупації активний опір окупантам чинили партизанський рух. На Куликівщині був створений і активно діяв партизанський загін «За Батьківщину». Особливо відзначилися: командир батальйону Мурза Андрій Семенович, командири рот Ющенко Лука, Марусик Максим, командир підрівної групи Ліхачов Володимир Лукич, підривники Кратко Геннадій, Зубок Федір.

Звання Героя Радянського Союзу удостоєні 6 жителів нашого району це: Мурза і Гузь з Куликівки; Дитюк із Салтикова Дівиця; Назаренко із с. Хибалівка; Гончар із с. Смолянки; Веремій із с. Орлівка.

Трьома орденами Слави удостоєні: Муцький із с. Виблі та Саєнко із с. Кладьківка. У 1944 році матері, жінки і сестри офіцерів - куликівців звернулися до всіх матерів, дружин і сестер офіцерів Чернігівщини із закликом допомогти фронту. Вони зібрали понад 33 тисячі карбованців на будівництво санітарного літака.

Працівники району також намагалися по-різному допомогти фронту, як провізією так і грошима на будівництво танкової колони.


Визволення Куликівського району

У вересні 1943 року підрозділи 13-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта Н.П. Пухова вступили на територію Куликівського району.

В ході напружених боїв 148-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор А.А. Міщенко) вийшла на рубіж сіл Хибалівка, Кладьківка, потім її 496-й стрілковий полк (командир підполковник Д.П.Фомичев) визволив с. Салтикова Дівиця, а 654-й стрілковий полк (командир підполковник М.Р. Бурлаков) вийшов до с. Вересоч, перерізав залізничну дорогу.

322-а стрілкова дивізія (командир полковник П.Н. Лащенко) із боями захопив села Дрімайлівка, Будище, Дроздівка. 15 вересня в ночі 8 фашистських танків обійшли наші частини і атакували їх з тилу. В нерівний бій вступив командир гармати 297-го окремого винищувального протитанкового дивізіону ст. сержант Степан Іванович Довгий. Контратака ворога була відбита. Відважний артилерист загинув і посмертно нагороджений званням Героя Радянського Союзу.

Виконання бойового завдання по визволенню районного центру смт Куликівки покладалось на 211-у Чернігівську Червонопрапорну ордена Суворова 2-го ступеня стрілецьку дивізію під командуванням генерал-майора В.Л. Махлиновського, яка входила до складу 28-го стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора О.І. Нечаєва.

У своїй доповідній записці Верховному Головнокомандуючому від 12 вересня 1943 року командуючий Центральним фронтом К.К. Рокоссовський повідомляв, що Радянська Армія передбачає визволити Куликівку 18 вересня 1943 року.

Запеклі бої на підступах до селища йшли на протязі майже доби і вранці 18 вересня 1943 року підрозділи 211-ї стрілецької дивізії визволили його від німецько-фашистських загарбників. Визволення Куликівки та залізничної станції Дроздівки сприяло успішному наступу 13-ї армії на Чернігів, відкрило шлях до переправ через Десну на південь від обласного центра.

18 вересня 894-й стрілковий полк ( командир підполковник В.О. Шуленко ) взяв Куликівку.

При звільненні району в боях загинуло 385 осіб. Для прийому поранених і хворих було розгорнуто три військових госпіталі і три медико-санітарних батальйони, в яких від ран і хвороб померли 84 солдати. Поховані вони в селах Б. Муравійка, Буда, В. Муравійка, Дрімайлівка, Куликівка. У Куликівці похоронений Герой Радянського Союзу Федір Володимирович Артамонов.



Герої Куликівщини

Степан Семенович Мурза - вчитель за фахом, фронтовик з перших днів війни. У вересні 1943 року капітан, командир 722 стрілецького полку 206-ї стрілецької дивізії, вміло організував форсування Дніпра своїм батальйоном, захопивши плацдарм поблизу Канева Черкаської області. Звання Героя був удостоєний 15 жовтня 1943 року. Похований у Москві. Його іменем названа вулиця в Куликівці, де він жив.

Марко Дмитрович Гузь - уродженець Куликівки, старший сержант, командир розвідувального відділення 236-ї стрілецької дивізії. У ніч на 26 вересня 1943 року у складі групи розвідників форсував Дніпро, захопивши плацдарм у ворожому тилу. Відбувся запеклий бій, у якому Марко Дмитрович був поранений. За проявлений героїзм Гузю М.Д. було присвоєно звання Героя. Похований у Куликівці.

Василь Кузьмич Дитюк - уродженець с. Салтикова Дівиця, лейтенант, командир взводу танкової бригади 12-го гвардійського танкового корпусу. Проявив героїзм і мужність при визволення Польщі. Його танк при штурмі Берліна першим відкрив вогонь по Бранденбурзьких воротах. За особисту сміливість, проявлену в боях, Дитюку В.К. присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Яків Ісайович Назаренко - народився в селі Хибалівка, старшина, командир роти 12-ї штурмової інженерно-саперної бригади У лютому 1945 року в боях за звільнення Будапешта в бою був тяжко поранений, але знищив двох фашистських майорів і 27 солдатів. 28 квітня 1945 року Назаренко Я.І. удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Павло Іванович Гончар - народився в селі Смолянка, рядовий, сапер. Воював у складі 1074-го стрілецького полку 314- стрілецької дивізії. За збереження екіпажу і танку на території Ленінградської області 22 лютого 1943 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Іван Миколайович Веремій - народився в селі Орлівка командир самохідного артилерійського полку, став генералом, мав звання Героя Радянського Союзу, Веремій І.М. брав участь у двох історичних парадах на Красній площі. Генерал-майор танкових військ запасу. 10 квітня 1945 року був нагороджений Золотою Зіркою Героя.

Трьома медалями « За відвагу» нагороджений Степан Якович Трейтяк із Куликівки – ст. сержант, шофер 115-го гвардійського полку 17 механізованої бригади. Трьох орденів Слави удостоєні М.Є. Муцький із с. Виблі - старшина, стрілець 995-го стрілецького полку 263-ї стрілецької дивізії, Г.О.Саєнко із с. Кладьківка – рядовий, кулеметник 545-го стрілецького полку 389-ї стрілецької дивізії.





       
© КУЛИКІВСЬКА РАЙОННА РАДА, 2014