Українські козаки та останні гетьмани

Українські козаки — це спільноти, що сформувалися на українському прикордонні та створили власні форми військового самоврядування. Їхні останні гетьмани очолювали вже не Запорозьку Січ, а козацьку державу — Гетьманщину. Щоб зрозуміти, як змінювалася влада, потрібно розрізняти січових козаків, реєстрове військо й установи Гетьманщини. Нижче — їхній устрій, послідовність гетьманувань і доля козацьких установ.

Як виникли українські козаки

Козацькі громади формувалися на прикордонних українських землях. Тут люди об’єднувалися для збройного захисту, походів і спільного життя. Така громада потребувала керівника й домовленостей про те, хто ухвалює рішення. З часом ці способи організації стали основою козацького самоврядування.

Історичні переліки розрізняють козацьких ватажків Війська Запорозького XV–XVII століть, старших реєстрового війська та очільників січових козаків. Це не одна посада, що без змін переходила від людини до людини. Назва керівника й межі його влади залежали від того, яку саме козацьку спільноту він очолював.

Окремою лінією стало реєстрове козацтво: його частини створили на службі Речі Посполитої 1572 року. Реєстровці мали офіційно визначений статус, на відміну від козаків, які жили в січових громадах. Тому розповідь про походження козацтва не зводиться до історії однієї установи.

Послідовність формування можна простежити так:

1. На прикордонні виникають козацькі спільноти, здатні діяти разом.
2. Громади виробляють способи обирати керівників і організовувати військо.
3. Поряд із січовим козацтвом постає реєстрове військо з окремим правовим становищем.

Ці гілки козацької історії існували одночасно. Їхні назви схожі, але військова служба в реєстрі, життя на Січі та управління майбутньою козацькою державою означали різні повноваження.

Чим Запорозька Січ відрізнялася від Гетьманщини

Запорозька Січ була осередком січових козаків на півдні українських земель. Гетьманщина — козацька держава, що постала 1648 року й мала владу над містами та населеними територіями. У її устрої військові посади поєднувалися з управлінням, судом і веденням справ. Січ та Гетьманщина взаємодіяли, але не були назвами тієї самої установи.

Таблиця порівнює насамперед спосіб управління. Кошовий отаман керував січовою спільнотою; гетьманові доводилося узгоджувати дії полків, адміністрації та канцелярії. Рішення, потрібне для військового походу, не тотожне щоденному управлінню містами й селами.

Плутанину посилює сама назва «Військо Запорозьке». Її вживали щодо різних козацьких утворень, а січових кошових отаманів певний час також називали гетьманами. Тому титул без пояснення спільноти не дає відповіді, якою владою володіла людина. Детальніше про виборні посади можна прочитати в матеріалі про устрій Запорозької Січі на сайті.

Для історії Чернігівщини ця різниця суттєва: Чернігівський полк належав до територіального устрою Гетьманщини, а не був частиною січового коша. Згадка про полковника в місцевій історії, відповідно, веде до управління козацькою державою, а не лише до побуту запорожців.

Як був улаштований гетьманський уряд

Гетьман очолював козацьку державу й військо, представляв їх у відносинах з іншими державами та брав участь в ухваленні управлінських рішень. Але він не виконував усю роботу сам. Справи проходили через старшину, канцелярію та місцеві органи, а реальний простір для рішень змінювався під зовнішнім тиском.

У територіальному устрої Гетьманщини важливими були полки й сотні. Вони позначали не тільки військову організацію: через місцеву старшину вирішували й повсякденні справи підвладної території. Звідси відмінність між гетьманом як керівником держави та кошовим отаманом як очільником січової громади.

Роботу уряду зручно розділити за учасниками:

• гетьман визначав напрям військових і державних справ та представляв козацьку владу;
• генеральна старшина брала участь в управлінні й виконанні рішень;
• полкова та сотенна старшина діяла на місцях у межах територіального устрою;
• канцелярія вела документи, без яких накази й домовленості не могли діяти на практиці.

Перелік описує ролі, а не незмінний порядок на весь час існування Гетьманщини. Коли посада гетьмана залишалася вакантною, установи не зникали в ту саму мить: управління переходило до інших органів, а можливості старшини ухвалювати рішення змінювалися.

«Січ і Гетьманщину найпростіше розрізняти за тим, ким саме керував очільник і які щоденні справи мала вирішувати його влада». — Уляна Журавель, редакторка

Саме тому в історичному документі корисно спершу встановити, хто його видав: кошовий отаман, гетьман, полкова старшина чи канцелярія. Однакова козацька лексика в їхніх паперах не означає однакових повноважень.

Іван Скоропадський, Данило Апостол і Кирило Розумовський

Іван Скоропадський, Данило Апостол і Кирило Розумовський належать до пізніх гетьманів козацької держави. Їх не слід уявляти як керівників, які безпосередньо передавали один одному повноваження. Між їхніми гетьмануваннями були перерви; саме вони показують, як змінювався спосіб управління Гетьманщиною.

Іван Скоропадський очолював державу в умовах звуження її самостійності. Для оцінки його ролі замало назвати посаду: потрібно з’ясувати, які рішення залишалися за гетьманом і старшиною, а де вони мусили рахуватися з імперською адміністрацією. Після його гетьманування владу не відразу передали новообраному очільникові.

Між правліннями Скоропадського й Данила Апостола діяла Малоросійська колегія. Апостол став гетьманом після цієї перерви та прагнув упорядкувати управління козацькою державою. Його гетьманування не повернуло установам повної самостійності: поряд із внутрішніми справами Гетьманщини залишалося питання, хто контролює рішення її керівництва.

Після Данила Апостола настала ще одна перерва. Справами керувало Правління гетьманського уряду, тож відсутність гетьмана не означала припинення адміністративної роботи. Полки, старшина й канцелярське діловодство продовжували існувати, хоча центр ухвалення рішень уже був іншим.

«Перерви між гетьмануваннями розповідають не менше за біографії гетьманів: у цей час найвиразніше видно, кому переходило право керувати установами». — Уляна Журавель, редакторка

Кирило Розумовський став останнім гетьманом козацької держави. Його урядування відновило саму посаду після тривалої відсутності гетьмана, але не скасувало залежності Гетьманщини від імперської влади. Гетьманство припинили 1764 року; ця дата стосується посади, а не одночасного зникнення всього козацького устрою.

Послідовність очільників зручніше звіряти разом із проміжками між ними. У матеріалі про послідовність гетьманів України можна простежити імена, а тут головне розрізнення таке: пізня історія Гетьманщини складалася не лише з окремих правлінь, а й з управління без гетьмана.

Як скасували гетьманство та що сталося з козацькими установами

Скасування гетьманства 1764 року означало припинення посади очільника козацької держави. Воно не означало, що того самого дня перестали працювати всі полкові установи чи зникло місцеве діловодство. Їхні функції згортали та підпорядковували новому порядку управління поступово.

Доля Запорозької Січі була окремою. Січові козаки мали власне керівництво й установи, відмінні від гетьманського уряду. Існування Січі завершилося 1775 року. Дату припинення гетьманства не можна подавати як дату кінця всього козацького самоврядування.

Так само потрібно відділяти установу від людей, які в ній служили. Скасування керівної посади змінювало підпорядкування адміністрації, але не стирало відразу її документів, місцевих зв’язків і досвіду старшини. За історією окремого полку або населеного пункту цей перехід помітніший, ніж у короткому переліку гетьманів.

Є й інша причина уважно читати назви посад. Павло Скоропадський називав себе гетьманом усієї України у 1918 році, але це титул іншої Української Держави, а не продовження посади очільника Гетьманщини. Однакове слово в назві не робить ці державні устрої тотожними.

Як читати історію козацтва без плутанини

Починайте з уточнення, про яку спільноту йдеться: Січ, реєстрове військо чи Гетьманщину. Далі зіставте повноваження очільника та долю його установ. Для краєзнавчого пошуку перевірте, до якого полку належала місцевість, і порівняйте це з історією гетьманського управління.