Гетьманщина: карта земель і зміни кордонів

Гетьманщина на карті за умовами Зборівської угоди охоплювала Київське, Чернігівське й Брацлавське воєводства. На цих землях діяли 16 полків, а площа козацької держави перевищувала 200 000 км².

Єдиного контуру, придатного для всього часу існування Гетьманщини, немає: її територія змінювалася внаслідок воєн, угод і поділу по Дніпру. Нижче показано, як розрізняти карти різних періодів, читати полкові межі та співвідносити історичні землі із сучасною картою.

Гетьманщина: карта території після постання держави

Гетьманщина виникла в Наддніпрянській Україні внаслідок козацького повстання під проводом Богдана Хмельницького та Козацької революції середини XVII століття. Розбудова нового державного утворення розпочалася влітку 1648 року. Тому на карті її виникнення слід шукати не сучасний адміністративний кордон, а землі, де формувався козацький устрій.

Умови Зборівської угоди окреслювали територію через Київське, Чернігівське й Брацлавське воєводства. Воєводство позначало велику територію, тоді як полк був одиницею внутрішнього козацького устрою. Ці назви на одній мапі відповідають на різні питання: де проходили зовнішні межі та як управляли землями всередині.

Огляд устрою козацької держави допомагає відрізнити її історичну територію від сусідніх земель. Для просторової орієнтації важливо також знати, що західна межа відповідала західному кордону Брацлавського воєводства.

«На історичній мапі спочатку шукайте період і пояснення контуру. Без них навіть виразна межа не скаже, який стан земель вона відображає».

— Северин Рябчук, журналіст, пише про пам’ятки

Що означають зовнішні межі на ранній карті

Контур держави показує територію за певних політичних умов, а не незмінну лінію. Південні землі межували з Кримським ханатом, а після Вічного миру — із землями Низового козацтва. Назви сусідів і напрямки меж допомагають зрозуміти історичну мапу, але не замінюють позначення її періоду.

У 1650-х роках козацька держава деякий час контролювала частину Південної Білорусі. Отже, мапа найбільшого поширення контролю й мапа земель, окреслених Зборівською угодою, можуть мати різні контури без суперечності між ними.

Чому площа не визначає форму держави

Оцінка понад 200 000 км² дає уявлення про масштаб Гетьманщини, але сама по собі не показує її обриси. Дві карти можуть охоплювати близькі за розміром простори й водночас по-різному відображати контроль над окремими землями. Для порівняння потрібні також назва політичної угоди та позначення часу.

Якщо на зображенні є лише один кольоровий контур без пояснення, читач не бачить, чи йдеться про територію козацької влади, межу воєводства або полковий устрій. Насамперед слід розрізнити ці способи зображення земель.

Як війни та угоди змінювали територію Гетьманщини

Межі козацької держави залежали від воєнних успіхів та політичних домовленостей. Після успіхів визвольних змагань гетьманський уряд поширював контроль на захід і на території Південно-Східної Білорусі. Водночас укладені угоди могли звужувати простір козацької автономії.

Карту одного періоду не слід механічно переносити на інший. Наведені події показують, чому зображення Гетьманщини з різними датами й підписами не мають однакових меж:

Звуження після Білоцерківського договору

За Білоцерківським договором 1651 року територія козацької автономії звузилася до меж Київського воєводства. Це не означає, що попередня карта була помилковою: вона відображала інші політичні умови. Для такого порівняння важлива подія, зазначена поруч із контуром.

Мапа територіальних змін має показувати й розширення, й скорочення контролю. Якщо зобразити лише найбільше поширення держави, читач не побачить наслідків договорів; якщо лише пізнішу територію — не зрозуміє, чому на ранніх картах позначено Правобережжя.

Пізніша карта Лівобережжя

Наприкінці XVII століття Гетьманщина обмежувалася Лівобережжям, де діяло десять полків. На 1712 рік її устрій також описано через 10 полків. Така карта показує пізніший стан і не може замінити зображення земель за часів формування козацької держави.

Відмінність помітна навіть без дрібних позначок: на ранній мапі треба враховувати землі по обидва боки Дніпра, а для пізнішого стану — окремо читати лівобережний полковий устрій.

Поділ по Дніпру: Лівобережжя та Правобережжя

Андрусівська угода 1667 року поділила Гетьманщину по Дніпру на Правобережну й Лівобережну Україну. На схемі річка слугує орієнтиром для розуміння поділу. Історичне становище земель на кожному березі після нього слід розглядати окремо.

Для порівняння карт важливий наслідок поділу: спільний контур ранньої козацької держави вже не пояснює становища всіх її земель. Зображення пізнішої Гетьманщини з акцентом на Лівобережжі відповідає іншому політичному етапу.

Чому Лівобережжя залишилося на пізніших мапах

Після скасування козацького устрою на Правобережжі в 1699 році Гетьманщина продовжила існувати лише на Лівобережжі. Саме тому на пізніших картах назву держави пов’язують передусім із лівим берегом Дніпра. Ранні зображення при цьому залишаються потрібними для розуміння її попередньої території.

Позначка «Лівобережжя» пояснює розташування відносно Дніпра, але не розкриває внутрішнього устрою. Для цього на історичній карті додатково шукають межі полків і сотенні центри.

Як читати Правобережжя на карті

Правобережні землі були частиною території, окресленої через Київське та Брацлавське воєводства за умовами Зборівської угоди. Після поділу по Дніпру в 1667 році їхнє становище вже не можна описувати тим самим контуром, що й становище Лівобережжя.

Якщо на мапі Правобережжя забарвлене так само, як Лівобережжя, значення кольору має бути пояснене: він може позначати раніший період або територію для порівняння. Самого кольору замало, щоб визначити політичний стан земель.

Полковий устрій і позначення полків на картах

Полк був найвищою адміністративно-територіальною одиницею Гетьманщини та складався з декількох сотень. Тому полкова карта показує не лише військові назви: вона пояснює, як були організовані землі козацької держави. Сотенний центр на ній позначає пункт усередині цього устрою.

На історичній мапі полкові межі подають як реконструкції, а сотенні центри позначають окремими знаками. Це різні елементи карти: лінія допомагає побачити територію полку, знак — знайти центр сотні. Читати їх як однакові межі не можна.

Для читання полкової карти корисно розрізняти:

• зовнішній контур — територію Гетьманщини за умов, позначених на карті;
• полкову межу — реконструйоване розмежування адміністративних одиниць;
• знак сотенного центру — окремий населений пункт полкового устрою.

«Полкові лінії та знаки сотенних центрів варто читати окремо. Так легше побачити устрій земель, не сплутавши його із зовнішньою межею».

— Северин Рябчук, журналіст, пише про пам’ятки

Чому кількість полків на мапах різна

Кількість полків змінювалася: на окремих етапах їх було 16 і більше, тоді як наприкінці XVII століття на Лівобережжі діяло десять полків. Різниця в числі не є підставою відкидати одну з карт. Вона спонукає зіставити їхні дати та зображені території.

За умовами Зборівської угоди на землях Гетьманщини існувало 16 полків. Пізніша мапа з 10 полками станом на 1712 рік описує вже інший територіальний стан. Без позначення періоду ці карти легко помилково сприйняти як взаємовиключні.

До десяти лівобережних полків кінця XVII століття належали Київський, Переяславський, Ніжинський, Чернігівський, Стародубський, Прилуцький, Гадяцький, Лубенський, Миргородський і Полтавський. За умовами Зборівської угоди 16 полків охоплювали землі Правобережжя та Лівобережжя.

Як відрізнити карту Богдана Хмельницького від пізніших

Карта полково-сотенного устрою за Богдана Хмельницького відображає 1648–1657 роки. На зображеннях інших етапів окремо показують устрій за Івана Виговського, Петра Дорошенка та Івана Мазепи. Однакові слова «карта Гетьманщини» в підписах не означають однакового зображення земель.

Про зміну влади й політичних умов можна прочитати в огляді гетьманів та їхньої ролі, а на самій мапі насамперед варто зіставляти позначений період, контур території та полкові межі. Так історичні постаті не підмінятимуть просторового пояснення.

Де землі Гетьманщини лежать на сучасній карті

Для орієнтації на сучасній карті із землями Гетьманщини співвідносять Полтавську й Чернігівську області, частини Київської, Черкаської та Сумської областей України, а також частину Брянської області Росії. Це географічна підказка, а не перелік сучасних адміністративних одиниць, які колись цілком утворювали державу.

Історичні землі зіставляють із сучасними областями України та частиною Брянської області Росії, однак межі цих одиниць не відтворюють давнього контуру. Так само сучасний державний кордон не визначає, де закінчувався козацький політичний контроль у кожний період.

Перелік сучасних областей особливо зручний для пошуку знайомих місцевостей. Для опису ранньої Гетьманщини він неповний без Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств, адже сучасні назви не замінюють історичних територіальних одиниць.

Чому область не дорівнює історичному полку

Сучасна область і козацький полк належать до різних адміністративних устроїв. Полк включав декілька сотень, а його межі на історичній мапі відтворюють шляхом реконструкції. Тому збіг окремої назви місцевості ще не доводить збігу територій.

Чернігівщина добре показує різницю між способами читання карти: назва Чернігівської області допомагає знайти місцевість сьогодні, а Чернігівське воєводство називає історичну територію в умовах Зборівської угоди. Для полкового поділу потрібні вже відповідні позначення на карті.

Що показує територія поза сучасною Україною

Частина Брянської області Росії також входить до сучасних географічних зіставлень земель Гетьманщини. Окремо для 1650-х років відомий тимчасовий контроль над частиною Південної Білорусі. Обидва приклади пояснюють, чому історію держави не можна вмістити в нинішній контур України.

У такому зіставленні важливо розрізняти тривалі землі козацького устрою й території тимчасового контролю. Саме позначення періоду дозволяє побачити, про який випадок ідеться, не перетворюючи сучасні кордони на нібито історичні.

Як читати карту Гетьманщини без плутанини

Починати варто з підпису до мапи, а не з її кольорів. Територія за умовами Зборівської угоди, звуження після Білоцерківського договору 1651 року та Лівобережжя наприкінці XVII століття відповідають різним історичним станам. Легенда має пояснити, який саме стан показано.

Послідовність читання така:

1. Знайдіть у назві або підписі період, який відображає карта.
2. Визначте, чи зовнішній контур позначає козацький контроль, територію за угодою або пізнішу Гетьманщину.
3. Зіставте позначення земель по обидва боки Дніпра з поділом, закріпленим у 1667 році.
4. Прочитайте легенду полкових меж і знаків сотенних центрів.

Що робити, коли на картах різні контури

Спершу зіставте назви періодів і подій. Якщо одна карта відображає устрій Богдана Хмельницького 1648–1657 років, а інша — Гетьманщину після поділу по Дніпру в 1667 році, відмінність контурів очікувана. Далі порівнюйте не лише зовнішню лінію, а й внутрішній устрій.

Окремо зважайте на умовні знаки. Реконструйована межа полку та знак сотенного центру не позначають кордон держави. Якщо їх сплутати, карта здаватиметься суперечливою навіть тоді, коли правильно відображає свій період.

Яку карту обрати для порівняння меж

Для території ранньої козацької держави обирайте мапу із землями Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств. Для наслідків поділу потрібне зображення Лівобережжя та Правобережжя після Андрусівської угоди 1667 року. Для внутрішнього устрою шукайте карту з полковими межами й окремими знаками сотенних центрів.

Порівняйте підписи до карт, перш ніж накладати їхні контури на сучасні області. Це допоможе побачити зміни території, не сприймаючи нинішні адміністративні межі як історичні.