Ревізькі казки: як шукати предків у документах

Ревізькі казки — поіменні списки податного населення Російської імперії, укладені для подушного оподаткування. Предка в них шукають за назвою поселення, архівним фондом, описом і справою. Нижче — як читати запис про родину, знайти документ і перевірити причину пропуску імені.

Що таке ревізькі казки і навіщо їх складали

У XVIII — першій половині XIX століття ревізії проводили для обліку платників подушного податку. Їхня мета пояснює межі джерела: список податного населення не є переліком усіх мешканців села. Хто укладав документ, визначав тип поселення:

• у містах — представники міського управління;
• у поселеннях державних селян — старости;
• у приватних володіннях — поміщики або їхні керуючі.

Між ревізіями списки уточнювали: позначали смерть, втечу, відселення чи службу в солдатах. Навіть після смерті людина залишалася «ревізькою душею» до наступної ревізії. Тому запис слід читати як свідчення податкового обліку.

«Податковий список не замінює повного опису громади. Спершу з’ясовую, кого саме мали врахувати його укладачі». — Северин Рябчук, журналіст, пише про пам’ятки

Які відомості про родину містить ревізький запис

У поіменному списку зазначали ім’я, по батькові, прізвище та вік власника двору. Для членів родини вказували імена, по батькові, вік і стосунок до глави сім’ї. Ці поля дають змогу зіставляти людей з однаковими іменами за складом домогосподарства.

Жінок немає в поіменних списках першої, другої та шостої ревізій. Зведені таблиці не враховували жінок і тоді, коли їх внесли до записів про родини. Тому підсумкова таблиця не замінить перегляду самого двору.

Уточнення між ревізіями також потребують уваги. Позначка про вибуття підказує, де шукати далі, але однакові ім’я та вік у різних справах самі по собі не доводять, що йдеться про того самого предка.

Метричні книги є окремим джерелом для зіставлення відомостей про людину та її родину.

Як шукати документ за селом і архівним описом

Почніть з історичної назви населеного пункту та його адміністративної належності на час ревізії. Для пошуку на Куликівщині запишіть назву конкретного села: орієнтиром у справі може бути також група поселень. Далі рухайтеся від архівного путівника до опису й документа.

1. Запишіть назву села та відомі варіанти її написання.
2. Знайдіть архівний фонд із ревізькими документами цієї місцевості.
3. Перегляньте архівний опис і заголовки справ, що стосуються села.
4. Занотуйте фонд, опис і номер справи; звірте часові межі документа.
5. У справі знайдіть потрібний двір і перегляньте сусідні записи.

Самого номера справи замало для повторного пошуку: збережіть повний архівний шифр. Якщо заголовок згадує кілька поселень, перевірте вміст справи. Додаткові орієнтири є в матеріалі про генеалогічні архіви та бази даних, а шифр звіряйте з описом архіву.

Випишіть також номер аркуша, ім’я глави двору й імена родичів. Так ви зможете повернутися до запису та порівняти його з іншими знайденими домогосподарствами.

Чому відсутність імені не доводить відсутності людини

Один пропуск не доводить, що людина не жила в поселенні. Ревізії охоплювали податне населення, а списки першої, другої та шостої ревізій не містили жінок. В уточненнях могли зазначити смерть, втечу, відселення чи службу в солдатах.

«Коли не знаходжу імені, перевіряю іншу ревізію та родинні джерела. Лише після звірки формулюю висновок». — Северин Рябчук, журналіст, пише про пам’ятки

Пошук варто продовжити в матеріалі про метричні книги: зіставте ім’я, місцевість і родинні зв’язки. Перевірте й тип документа: відсутність жінки у зведеній таблиці не означає, що її немає в поіменному списку.

Як продовжити пошук після ревізької казки

Збережіть повний шифр справи та дані всього двору. Потім порівняйте їх з іншою ревізією й метричними книгами. Якщо записи різняться, зафіксуйте розбіжність, перш ніж об’єднувати людей в одному родоводі.