Гетьмани України за порядком та їхня роль в історії

За початком гетьманування: Богдан Хмельницький (1648–1657), Іван Виговський (1657–1659), Юрій Хмельницький (1659–1663, з перервами), Іван Брюховецький (1663–1668). Далі — Петро Дорошенко (1665–1676), Іван Самойлович (1672–1687), Іван Мазепа (1687–1709), Іван Скоропадський (1708–1722). Пилип Орлик (1710–1742) був гетьманом у вигнанні, Павло Полуботок (1722–1724) — наказним гетьманом; згодом правили Данило Апостол (1727–1734) і Кирило Розумовський (1750–1764).

Гетьмани України за порядком: хронологія ключових постатей

Гетьмани Правобережжя й Лівобережжя могли правити одночасно, тому роки їхнього гетьманування перетинаються:

Чому послідовність гетьманів не є простим списком правителів

Гетьман був керівником козацького війська, але зміст цієї посади змінювався разом із політичними обставинами. Після утворення козацької держави йшлося не лише про командування у поході: очільник представляв владу, ухвалював рішення разом зі старшиною та відповідав за управління.

Наказний гетьман виконував обов’язки очільника, але його статус не слід без пояснення ототожнювати зі статусом виборного гетьмана. Саме тому Павло Полуботок стоїть у хронології між Скоропадським та Апостолом, а назва його посади залишається в рядку.

Що змінилося між Скоропадським та Апостолом

Іван Скоропадський підтримував ідею автономії України та фігурував у планах Івана Мазепи. Водночас саме за Скоропадського Малоросійська колегія отримала право ділити владу з гетьманом у 1722 році. Отже, ім’я очільника в хронології не показує саме по собі, скільки рішень він міг ухвалювати самостійно.

Після Скоропадського наказним гетьманом був Павло Полуботок. Він реорганізував суди на засадах колегіальності, заборонив хабарі та призначив інспекторів для нагляду за виконанням наказів. Згодом гетьманом став Данило Апостол, час гетьманування якого припадає на 1727–1734 роки.

Які повноваження мав гетьман у війську та Гетьманщині

Посада поєднувала військове керівництво й участь в управлінні козацькою державою. Обсяг реальної влади залежав від старшинських інституцій, воєнної ситуації та відносин із сусідніми державами.

Основні напрями гетьманської діяльності:

• керівництво козацьким військом і його організацією;
• участь в управлінні полками, урядовими справами та судочинством;
• представництво козацької влади в переговорах і політичних домовленостях.

«У хронології гетьманів назва посади без пояснення її повноважень може вводити в оману: політичні умови змінювалися разом із людьми.»

— Северин Рябчук, журналіст, пише про пам’ятки

Військове командування й урядові рішення

Для Війська Запорозького гетьман був передусім очільником, від якого очікували організації війська та політичних рішень. Після становлення козацької держави військові й адміністративні справи тісно переплелися: рішення щодо полків впливали і на оборону, і на місцеве управління.

Гетьман не діяв поза козацькою старшиною. Вона брала участь у врядуванні, а її підтримка мала значення для здійснення ухвалених рішень. Про військове середовище, з якого постала ця влада, допомагає дізнатися матеріал про Запорозьку Січ та її устрій.

Як царська влада обмежувала гетьмана

Малоросійська колегія складалася із шести російських урядовців, які постійно перебували в Україні. У 1722 році вона отримала право ділити владу з гетьманом. Це був інституційний спосіб контролю: поряд із козацьким очільником діяв орган, підпорядкований іншому політичному центру.

Обмеження не зводилися до роботи колегії. Головнокомандувачем козацького війська поставили росіянина, а резиденцію гетьмана перенесли з Батурина до Глухова. Відмінність між посадою та її фактичними можливостями особливо помітна в історії Гетьманщини після політичного виступу Мазепи.

У 1709–1722 роках Україна мала утримувати десять російських полків, розміщених на її території. Такий обов’язок впливав на ресурси, доступні місцевому врядуванню. Тому оцінювати гетьмана лише за його особистими рішеннями означало б оминути умови, у яких ці рішення виконували.

Богдан Хмельницький і постання козацької держави

Богдана Хмельницького називають творцем української козацької держави та її першим гетьманом. Ідеться про перехід від козацького війська як сили з власним керівництвом до політичного устрою, здатного управляти територіями й представляти їх у відносинах з іншими державами.

Це пояснює, чому його ім’я стоїть на початку хронології гетьманів саме козацької держави. Водночас назва посади «гетьман» існувала в козацькому середовищі й раніше. Твердження про першого гетьмана держави не означає, що до Хмельницького козаки не мали очільників.

Чим державне керівництво відрізнялося від командування загоном

Командувач вирішує насамперед військові завдання. Очільникові держави потрібно також підтримувати роботу управління, узгоджувати рішення з місцевою владою та вести політичні переговори. Саме поєднання цих завдань визначає місце Хмельницького в історії козацької державності.

Звідси походить і тривала увага до його наступників. Вони успадковували не лише військовий титул, а й систему врядування, на яку впливали внутрішні суперечності та зовнішній тиск. Однакова назва посади в різні періоди не гарантувала однакових можливостей.

Іван Мазепа та зміна становища Гетьманщини

Під час Північної війни Іван Мазепа прагнув зберегти самостійність рішень Гетьманщини й уклав союз зі шведським королем Карлом проти Петра І. Шведські та козацькі сили зазнали поразки в Полтавській битві 1709 року. Після провалу планів Мазепи українська сторона перейшла до оборони, а поглинання Гетьманщини Російською імперією тривало довго.

Петро І погодився на обрання Скоропадського, бо вважав його старим і ненаполегливим. Посада гетьмана зберігалася, тоді як зовнішній контроль над військом та управлінням посилювався.

Якого політичного простору прагнув Мазепа

Мазепа прагнув, щоб козацька влада могла самостійніше ухвалювати рішення. Союз зі Швецією став його політичним і військовим виступом проти царської влади під час Північної війни.

Після провалу планів Мазепи українці перейшли до оборони, а включення Гетьманщини до імперської системи відбувалося поступово. Така послідовність пояснює, чому історія гетьманів після Мазепи — це також історія захисту повноважень, що дедалі більше звужувалися.

Як обмеження проявлялися в повсякденному врядуванні

Перенесення резиденції з Батурина до Глухова змінювало місце, звідки діяв гетьманський уряд. Призначення росіянина головнокомандувачем козацького війська зачіпало вже військову сферу. Разом ці рішення показують, що контроль поширювався на різні складові гетьманської влади.

Господарські обмеження теж впливали на становище Гетьманщини. У 1719 році українцям заборонили експортувати зерно безпосередньо на Захід. Для розуміння політичної доби це не другорядна деталь: можливість самостійно вести торгівлю була пов’язана з можливостями місцевої влади.

Історія Павла Полуботка показує напруження між прагненням упорядкувати внутрішнє управління та царським контролем. Він змінив організацію судів і нагляду за наказами, а помер у камері Петропавловської фортеці в Санкт-Петербурзі. Його статус наказного гетьмана не усував конфлікту довкола повноважень.

Чому портрети гетьманів не завжди є прижиттєвими

Портрет показує, як історичного діяча зображували, але сам по собі не доводить, що художник бачив його за життя. Образ могли створити пізніше, відтворити з іншого зображення або змінити під час наступних копіювань. Тому портретна схожість і час створення твору — різні питання.

Послідовність розгляду історичного зображення:

1. З’ясуйте, чи перед вами оригінальний твір, його копія або пізніше відтворення.
2. Відокремте час життя зображеної людини від часу створення саме цього портрета.
3. Зверніть увагу на призначення твору: пам’ятний образ не обов’язково був свідченням зовнішності з натури.

«Впізнаваний історичний образ і достовірний прижиттєвий портрет — не те саме. Про конкретний твір більше говорить його походження, ніж популярність репродукції.»

— Северин Рябчук, журналіст, пише про пам’ятки

Навіщо створювали надгробні портрети

Надгробні портрети козацької старшини використовували під час жалобної церемонії. Вони увічнювали пам’ять померлого та нагадували про його благодійництво.

Обрядове призначення зображення пояснює різницю між вшануванням людини та портретом, для якого вона позувала художникові.

Що означає підпис під репродукцією

Підпис з ім’ям гетьмана повідомляє, кого зображено або кому традиційно приписують цей образ. Він не повідомляє автоматично, коли написали оригінал і чи зберігся він. Особливо обережно слід сприймати зображення, яке багато разів відтворювали без відомостей про первісний твір.

Історичні портрети Богдана Хмельницького та Івана Мазепи відомі широкому загалу, але впізнаваність образу не замінює відомостей про конкретне полотно чи гравюру. Розрізнення оригіналу, копії та пізнішої інтерпретації дає змогу говорити про пам’ять щодо гетьмана, не видаючи художній образ за точне свідчення його зовнішності.

Як зіставляти гетьманів без втрати історичного контексту

Хронологія допомагає побачити зміну очільників, але не пояснює сама по собі зміну їхніх можливостей. Хмельницький пов’язаний зі становленням козацької держави; історія Мазепи та Скоропадського показує боротьбу за автономію; за Скоропадського право ділити владу з гетьманом отримала Малоросійська колегія.

Коли зіставляєте постаті, тримайте поруч ім’я, статус посади й обсяг реальних повноважень. Для портретів додайте ще походження зображення: пам’ятний твір і прижиттєве свідчення відповідають на різні історичні запитання.